Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
е) прийменниками: над—під, до — від.
Проте прийменники, як слова з майже повною утратою лексич-ного значення, об'єднуються в антонімічні пари лише в сполученні: з певними повнозначними словами (під столом — над столом; до нас — від нас). В інших сполученнях вони антонімів можуть і не утворювати (Дівчині ця хустина до лиця — Забери свої руки від лиця).
Одним з найбільш наочних видів словесної виразності є зіставлення або порівняння понять. Порівнювати їх можна як за подібністю, так і за протилежністю. Особливо підсилюється висловлювана думка і стає виразною, яскравою та дохідливою до читача або слухача при зіставленні понять, протилежних своїм значенням. Отже, вживання антонімів — важливий засіб у поліпшенні якості оформлення висловлюваної думки, а тому використання їх у науковій, публіцистичній і художній літературі дуже поширене. Наприклад:
Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів.
Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи,— гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного, вели невпинну то приховану, то явну боротьбу, яка завжди кінчалася революційною перебудовою всього суспільства або загальною загибеллю класів, що вели між собою боротьбу (К. Маркс і Ф. Енгельс).
Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка гпуга разом охопили Петрове серце (Мирн.). Де сама нужда
з*
35 ходила — боса, гола, там тепер дозвілля, пісня, рідна школа (Т.). Хай зимові гудуть заметілі, а # ceptjt — /лша весноцвіти (Ющ.). Поберуться вони за руки, грай весілля, старий скрипач, їж на радість, же/а — «а муку, їм на щастя, же/it — /*а плач! (Мал.).
Антоніми, як і синоніми, є важливою стилістичною категорією, уміле використання якої сприяє точності, виразності і яскравості висловлюваної думки.
§ 12. Словниковий склад української мови
Словниковий склад української мови включає всі слова, які вживаються в ній. Слів у мові дуже багато. «Українсько-російський словник», виданий Інститутом мовознавства AH УPCP в шести томах (1953—1963), містить понад 121 тис. слів, але й він далеко не повний. Не внесено до нього багатьох застарілих слів і таких, що вживані лише в окремих діалектах або в окремих галузях науки й техніки і не поширені в загальній літературній мові; не обіймає цей словник більшості власних людських імен і власних географічних назв тощо.
Кількість слів у мові весь час зростає, словниковий склад її поповнюється новими словами, бо мова, обслуговуючи всі галузі суспільної діяльності людей — виробництво, сільське господарство, науку, техніку, державне життя, культуру, побут, мистецтво,— не залишається без змін. Найбільш рухливим у мові є її словниковий склад. У словниковому складі безпосередньо відбиваються всі зміни в житті суспільства, зміни, що відбуваються в усіх галузях діяльності людей.
Проте не всі компоненти лексики однаково рухливі. У словниковому складі мови можна знайти більш сталу частину, яка зберігається протягом віків, і таку, яка менш стійка, яка легше змінюється й активніше реагує на різні зміни в суспільстві. Найбільш стійкими виявляються слова, які означають назви предметів та явищ, життєво необхідних для всіх членів мовного колективу, тобто слова, без яких на даному етапі розвитку не можна порозумітися в процесі суспільної діяльності. А це значить, що стійкі слова характеризуються загальнонародним значенням, вони відомі й зрозумілі кожному, хто користується даною мовою, незалежно від його занять, професії, місця в суспільстві. Отже, стійкість слова в мові обумовлюється життєвою необхідністю означуваного ним поняття і загальнонародністю його значення.
Лише дякуючи тому, що в словниковому складі існує лексичне ядро, яке не змінюється протягом багатьох віків, мова може служити засобом для передачі наступним поколінням понять, життєво необхідних для всього колективу людей, що нею говорять, для
36 передачі новим поколінням нагромадженого досвіду, наслідків виробничої діяльності, здобутків науки, культури, мистецтва.
До найбільш стійкої лексики належать слова, які за їх значенням можна об'єднати в такі найважливіші групи:
1. Назви людей за їх родинними стосунками: батько, мати, синУ дочка, діду баба, брат, сестра, чоловік, жінка.
2. Назви різних органів тіла: голова, рука, нога, лоб, о/со, шия,. et/хо, ніс, рот, зуб, губа, палець, коліно.
3. Назви природних явищ: земля, вода, pt/ca, гора, /голг; вітер, дощ, сніг, мороз, сонце, ніч.
4. Назви широко відомих рослин: дг/б, верба, береза, липау яблуня, вишня, жито, пшениця, ячмінь, овгс, просо, огірок, морква, жа/с, очерет.
5. Назви домашніх і широко відомих диких тварин і птахів: корова, віл, вівця, коза, собака, кіт, миша, заєць, півень, куркау качка, голуб, соловей, горобець, ластівка, орел, ворона, сорока.
6. Назви приміщень і їх частин: xama, дш, кімната, вікно, поріг, двері, сіни.
7. Назви одягу і взуття: сорочка, кожух, штани, хустка„ шапка, чоботи, черевики.
8. Назви предметів і процесів їжі та питва: обід, вечеря, хлібу каша, сало, мука, м'ясо, ковбаса, пиріг, вареник, сметана, вино, пиво, їсти, пити, кусати.
