Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "Курс современного украинского литературного языка, часть 1" -> 9

Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс современного украинского литературного языка, часть 1 — Совецкая школа, 1965. — 424 c.
Скачать (прямая ссылка): kurssovremennogoukryazika1965.djvu
Предыдущая << 1 .. 3 4 5 6 7 8 < 9 > 10 11 12 13 14 15 .. 199 >> Следующая


Сукупність усіх слів, вживаних в українській мові, становить словниковий склад української мови; він і є предметом вивчення в українській лексикології.

Наша мова складається із слів. Слово є одна з основних одиниць мови; без словникового складу взагалі жодна мова не може існувати. Всі інші мовні одиниці так чи інакше зв'язані з словом. Мовні звуки завжди реалізуються лише в слові; такі елементи мови, як корінь, основа, суфікс, префікс, закінчення, можуть існувати тільки при наявності слова; із слів складаються словосполучення і речення, за допомогою яких людина оформляє свої думки й передає їх іншим людям.

Тому вивчення слова є одне з найважливіших завдань мовознавчої науки.

Слово вивчається з кількох поглядів. Предметом вивчення може бути насамперед значення слова і його відношення до означуваного поняття, походження слова та зміна його значення в процесі історичного розвитку мови. Саме цим і займається лексикологія (описова і історична).

Вивчення ж слова з погляду його складових елементів і зміни форм у словосполученнях та реченнях становить предмет іншої мовознавчої науки — граматики.

В українській мові, як і в будь-якій іншій, слова щодо їх значення неоднакові, і їх можна поділити з цього погляду на дві великі групи — слова самостійні й слова службові, або несамостійні. До самостійних належать всі ті слова, які означають назви різноманітних явищ дійсності — назви предметів, речей, якості, кількості, дії, стану, ознак дії або якості тощо: земля, школа, вулиця, дуб, сад, ложка, червоний, молодий, міцний, десять, сто, летіти, носити, допомагати, радіти, веселитись, близько, гарно, сьогодні і ін. Найголовнішою ознакою самостійних слів є їх номінативна функція, вони обов'язково щось називають. Несамостійні ж, або службові, слова ніяких назв явищ дійсності не означають, номінативної функції зовсім не виконують, вони лише виражають різні відношення між словами в реченнях та словосполученнях, тобто виражають у мові відношення, що існують між предметами і явищами дійсності. До службових слів належать прийменники, сполучники, частки та дієслівні зв'язки. Наприклад, у реченнях: Під стягом партії нас Ленін вів, коли до нас прийшла весна Жовтнева (С.). Jluui правда є вічна, а то все трава (Т.) — всі виділені слова не мають самостійного значення, проте в цих реченнях вони не тільки не зайві, а без них українською мовою не можна оформити потрібної думки.

Крім самостійних та службових, в українській мові існує невелика група ще й таких слів, що не означають ніяких назв, отже, не несуть жодних номінативних функцій, і в той же час не виражають відношень між самостійними словами, а лише виявляють почуття людей. До цієї групи належать різні вигукові слова, як oxf ой, ех, ху, ха і под.

Кожне слово становить певну змістову цілість, і його не можна довільно розкласти на окремі частини, щоб воно не втратило свого значення. Самостійні слова означають назви якихось певних понять чи уявлень, у їх значеннях відбиваються реально існуючі предмети та явища суспільного життя й природи, різні стосунки між ними, що пізнаються людьми в процесі суспільної практики. Отже, самостійне слово має реальний зміст, який звичайно називають його лексичним значенням. Крім лексичного, самостійному слову властиве й граматичне значення, зв'язане з його здатністю вступати в різні відношення з іншими словами за законами граматики даної мови.

Службові слова лексичних значень не мають, оскільки вони не означають назв будь-яких понять або уявлень. Для них характерні лише граматичні значення.

Вигукові ж слова не мають ні лексичних, ні граматичних значень, а є тільки певними знаками тих почуттів, що висловлює людина, їх місце в словниковому складі мови визначається їх емоціональними функціями. Отже, всі слова, незалежно від ролі, яку вони виконують у мові, мають певні значення. Слів без жодного значення немає зовсім, проте в різних словах це значення неоднакове.

Як лексичне, так і граматичне значення слова характеризується стійкістю, воно є загальнонародним, спільним для всіх, хто користується даною мовою. Так, наприклад, слово книга для всіх, хто знає українську мову, означає назву одного й того ж предмета, слово читати — назву однієї й тієї ж дії, а слово червоний — назву одного й того ж кольору. Слово книга всіма, хто говорить,

20 пише або читає українською мовою, сприймається з граматичним значенням називного відмінка, а це ж слово у формі книгу — з граматичним значенням знахідного відмінка однини і т. д. Без такого стійкого, соціально закріпленого загальнонародного значення кожного слова мова не могла б виконувати своєї основної функції — бути найважливішим засобом спілкування людей, без цього не можна було б зберігати нагромаджений людським колективом досвід і передавати його іншим поколінням, без цього не можна було б за допомогою мови впливати на інших людей і організовувати їх у тій чи іншій галузі суспільної діяльності, у виробленні матеріальних і культурних благ, без яких жоден людський колектив не може існувати.
Предыдущая << 1 .. 3 4 5 6 7 8 < 9 > 10 11 12 13 14 15 .. 199 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed