Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Такі пари слів, тотожні своїм лексичним значенням, диференціюються лише стилістичними функціями. їх часто називають абсолютними, або безвідносними, синонімами.
Нові синоніми аналогічного типу виникають у літературній мові і тоді, коли з тих чи інших стилістичних міркувань в ній починають використовуватись слова, запозичені з діалектної або архаїчної лексики, паралельні до загальновживаних слів: чорногуз, лелека — бусол, гайстер; кажан — лелик; лоб — чоло; сказати — ректи.
Лексичні рівнозначники, або паралелізми, вживання яких не обумовлене стилістично, не збагачують словникового складу літературної мови, а тому для їх закріплення в ній немає жодних підстав. З цієї причини один з паралелізмів звичайно поступово виходить з ужитку. Так, в українській літературній мові були поширені повністю тотожні за значенням слова рік і год (Через год ото й велика зима наступила — Шевч.), цукроварня і са-харня (Біля сахарні роїлась купа людей — Коцюб.) тощо. Але закріпилися в мові лише слова рік, цукроварня, що стали звичайною лексичною літературною нормою, іменники ж год і сахарня з ужитку вийшли, а якщо і вживаються, то дуже рідко.
Значно частіше лексичні паралелізми диференціюються стилістично й збагачують синоніміку мови. Наприклад, з однаковим значенням в українській мові здавна вживалися іменники сталь і криця, обидва вони збереглися, але перший з них поширений тепер в усіх жанрах літературної мови, а другий набув поетичного
3 5-1476
33 забарвлення й використовується лише в художніх творах (Слово, чому ти не твердая криця...— Jl. Укр.).
Синоніми є наслідок довготривалого історичного розвитку і поступового збагачення словникового складу мови. Чим розвине-ніша в мові синоніміка, тим досконаліше цією мовою можна передавати всі багатства людського мислення, всі відтінки людських почуттів. Українська мова належить до мов з багатою синонімікою.
Уміле користування синонімами допомагає дібрати з синонімічного гнізда найвідповідніше слово, що найточніше і найвиразніше передає висловлювану думку або почуття та їх найтонші нюанси, а також дає змогу уникати частого повторення однакових та утворюваних від одного кореня слів і цим сприяє поліпшенню якості нашої мови. Так, наприклад, використавши відповідні синоніми, на які українська мова дуже багата, значно краще сказати Промовець говорив виразно і зрозуміло, ніж Промовець промовляв виразно і зрозуміло, або Ми сьогодні працювали на важкій роботі, ніж Ми сьогодні робили на важкій роботі і т. ін.
Всі розглянуті синоніми належать до словникових, або лексичних. Вони, незалежно від тексту, об'єднуються спільністю свого основного значення в певні синонімічні ряди, чи групи (думати, мислити; коханий, любий, милий; радісно, весело). До таких синонімічних рядів можуть входити не тільки окремі слова, а іноді й фразеологічні вирази, напр.: втекти, п'ятами накивати; рано, ні світ ні зоря тощо (Він утік. Він п'ятами накивав. Виїхали з дому рано. Виїхали з дому ні світ ні зоря ).
Крім словникових синонімів, українська літературна мова знає ще й синоніми текстуальні, або контекстні, тобто такі, що утворюють синонімічні співвідношення лише в певному словесному контексті, а поза ним будь-яким спільним значенням не об'єднуються. Так, наприклад, провалитись і не скласти не становлять словникових синонімів, бо вони не мають нічого спільного в своєму значенні, але в реченні Віктор провалився на екзамені дієслово провалився означає те ж саме, що й не склав, отже, воно виступає тут текстуальним синонімом до останнього. У контексті В метілі все змішалось навкруги, але штики не проминали ціль. І падали в замети вороги, і їх тіла заносила метіль (М. Руд.) дієслово падали виступає як синонім до дієслова гинули, хоч поза ним вони не творять синонімічного ряду.
§ 11. Антоніми
Слова з протилежним значенням називаються антонімами (від грецьких слів anti — «проти» і опута — «ім'я»), напр.: мир — війна, щастя — горе, початок — кінець, добрий — злий, високий — низький, говорити — мовчати, голосно — тихо. В антонімічні пари
34 об'єднуються слова з протилежним значенням, якщо вони мають яку-небудь лексичну спільність. Так, прикметники чорний і білий творять антонімічну пару, виражаючи протилежні значення, але в цю пару їх об'єднує спільне поняття кольору. Антонімічні слова верх і низ об'єднуються в пару спільним поняттям простору, іти і стояти — спільним поняттям руху і т. д. Слова, які не мають будь-якої лексичної спільності, не можуть об'єднуватися в антонімічні пари, напр.: холодно і низько, день і кінь, білий і швидкий тощо.
Антоніми утворюються поєднанням лише двох слів; цим вони відрізняються від синонімів, кількість яких в одному ряді не обмежується.
В сучасній українській мові антоніми можуть бути виражені такими частинами мови:
а) іменниками: молодість — старість, праця — відпочинок;
б) прикметниками: здоровий — хворий, холодний — теплий;
в) займенниками: всякий — ніякий, всі — ніхто;
г) дієсловами: хвалити — гудити, працювати — байдикувати;
д) прислівниками: вперед — назад, високо — низько;
