Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Можливість виникнення у слові нових значень пояснюється самою природою відображення дійсності в ньому. Уявлення, що лягло в основу поняття, яке називається словом, може бути різне. Тому в понятті про явище міститься сукупність не всіх його ознак, а лише якась одна з них, найістотніша для колективу в той час, коли створювалась назва цього явища. Отже, й слово, називаючи поняття, спершу виявляє теж лише якусь одну ознаку явища, саме ту, що міститься в понятті про нього. З такою ж або подібною ознакою можуть існувати й інші явища, тому слово може легко використовуватись як назва і цих явищ. Таким чином у ньому виникають нові значення.
Згодом уявлення про явище в процесі його пізнання може змінюватися, поширюватися, а значить, може змінюватися й узагальнене поняття про нього, отже, змінюється й зміст слова. Тому воно вступає в зв'язок з новими, іншого характеру поняттями, що відбивають інші ознаки явища, і знову набуває нових значень уже за цими ознаками. Так, слово голова, яке в українській мові спершу означало лише назву частини живого організму, набуло нових значень за такими ознаками: а) за подібністю форми (голова рафінаду, голова капусти); б) за подібністю функції, яку виконує ця частина в людському організмі, з функцією керівної особи в колективі (голова зборів, голова колгоспу); в) за наяв-
25 ністю в цій частині організму людини апарату мислення, що сприяло перенесенню найменування голова на поняття «розум» (Як голова без голови, то й ноги не ходять — Н. тв.) та ін.
§ 8. Пряме й переносне значення слова
З багатьох значень слова, з якими воно поширене в мові, одне для нього е основним, або прямим, а решта — переносні, або непрямі. Слово, вжите в прямому значенні, означає звичайну назву предмета або якого-небудь явища. Пряме значення слова найчастіше є для нього первинне, і воно зрозуміле як в реченні, так і ізольовано, без зв'язку з іншими словами, отже, воно незалежне від контексту, від словесного оточення.
Іменник перець, наприклад, означає назву городньої рослини з певними, їй властивими якостями. Це його пряме значення, з ним він виступає в реченні До страви подали червоний перець. Якщо вжити слово перець поза контекстом, то в ньому зберігається це ж значення. Але в реченні У його словах було багато перцю названий іменник має вже інше, не пряме, а переносне значення, яке залежить від сполучення цього іменника з іншими словами, тобто від контексту, і він означає тут не звичайну назву відомої рослини, а виражає гострий дотеп. Вжите поза контекстом слово перець, звичайно, ніякого дотепу не виражає і взагалі не може мати переносного значення.
Переносні значення семантично зв'язані з основним і групуються навколо нього. Оскільки в слові може бути кілька переносних значень, то разом з основним вони складають цілий ряд значень, тісно пов'язаних між собою. Так, наприклад, в українській мові здавна існує іменник клин. У звичайному, або прямому, значенні він уживається як назва загостреного кілка, призначеного для розщеплювання якого-небудь предмета. За зовнішньою подібністю слово клин набуло нового значення: воно стало називати вставку в одязі. А під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 pp. це слово стали вживати ще з одним переносним значенням: воно використовувалося для назви військової операції, коли фронт ворога розколювали ударом на невеликій ділянці.
Отже, слово в процесі розвитку може поширювати свій семантичний об'єм. Проте бувають і зворотні процеси в розвитку значень слова, що ведуть до звуження його семантичного об'єму внаслідок того, що якесь із значень виходить з ужитку. Наприклад, слово квас раніше означало назву будь-якої кислої рідини, кислоти взагалі, а тепер означає лише назву певного напою; слово злодій раніше — «людина, яка чинить будь-яке зло», а в сучасній українській мові — «людина, яка займається крадіжкою»; слово година раніше означало час взагалі (залишилось у сполученні лиха година), а тепер — «відтинок часу в 60 хвилин».
26 Буває й так, що в слові зберігається тільки нове значення, яке колись було переносним, а первинне втрачається. Тоді переносне значення сприймається, як пряме. Наприклад, слово стіл (давньоруське столъ) колись означало назву застеленого місця, і утворилося воно від того ж кореня, що й постіль (давньоруське постель), стелити. Потім слово стіл стало означати «місце для сидіння» (звідси походить і іменник стілець — із давнього стольць). Сучасне значення іменника стіл історично є вторинним, похідним, колись воно було непрямим, але оскільки первинний зміст це слово втратило, то теперішнє значення його стало основним, або прямим. Прикметник синій колись означав «сяючий» і міг вживатися у зна^ ченні будь-якого кольору. Порівн. у давньоруській мові: си-HUtt млънии («Слово о полку Ігоревім»), синя яко сажа («Житіє Андрія Юродивого»). Значення назви певного кольору, з яким вживається слово синій у сучасних східнослов'янських мовах, спершу, звичайно, було непрямим, але в зв'язку з утратою прикметником синій первинного значення воно стало сприйматися як основне, пряме. Історія розвитку словникового складу української мови, як і будь-якої іншої, знає багато таких прикладів.
