Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
12 Писемна й усна форми літературної мови характеризуються і деякими особливостями у використанні словникового багатства національної мови. Якщо в писемній мові потрібні слова добираються більш суворо, з урахуванням літературної традиції, то в усній можливе вживання і таких розмовних слів, які перебувають на межі з діалектною лексикою. Оскільки усна мова, головним чином, обслуговує побутові і виробничі потреби суспільства, то в ній звичайно переважає лексика побутового та виробничого характеру і значно менше, ніж у книжній, або писемній, мові, поширені слова з абстрактним змістом.
Проте чіткої межі в доборі граматичних і лексичних засобів між писемною й усною формами літературної мови провести не можна. Публічні монологічні виступи (лекції, доповіді) належать до усної форми спілкування, але вони характеризуються такими синтаксичними і лексичними особливостями, які зближують їх з мовою наукової чи публіцистичної статті, а не з усною діалогічною мовою. Навпаки, діалоги художньої літератури належать до писемної мови, проте вони своєю побудовою та вживаними словами мало чим відрізняються від усної мови. Наприклад:
— Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом?
— Непогано.
— Мабуть, часто рибалили вдома?
— Не часто, але по неділях їздив... (Гонч.).
Отже, добір мовних засобів залежить не тільки від усного чи писемного оформлення висловлюваної думки, а й від її змісту та від призначення акту спілкування за допомогою літературної мови.
§ 4. Стильові різновиди сучасної української літературної мови
Обслуговуючи найрізноманітніші потреби суспільного життя, літературна мова залежно від її мети, спрямування і суспільного використання, не втрачаючи своїх загальнонародних властивостей, може характеризуватися певними специфічними засобами, які поширені тільки в ній або які в ній переважають. Так, наприклад, мовні засоби художнього оповідання де в чому відрізняються від мови наукового твору; протокол, заява, акт, посвідчення будуть написані мовою, відмінною від мови шкільного підручника, а мовне оформлення політичної доповіді відрізнятиметься від мовного оформлення поетичного твору і т. д.
Сукупність мовних засобів, зумовлених змістом, функцією і цілеспрямованістю висловлювання, називається стилем мови. Отже, відмінності в усній і писемній формах літературної мови, зумовлені її змістом, функцією і спрямуванням, визначаються мовними стилями.
13 В сучасній українській літературній мові розрізняються такі основні стилі: науковий, офіціально-діловий, стиль художньої літератури і публіцистичний.
Науковий стиль характеризується широким використанням абстрактних слів, а також наукової й технічної термінології, яка допомагає точно визначити різні поняття, що про них розповідається в творі. У науковій мові переважають складні речення всіх типів, за допомогою яких висловлюються складні думки та логічні взаємозв'язки між ними. Науковому стилю звичайна невластиві слова з емоційним забарвленням, зокрема з різними суфіксами суб'єктивної оцінки, що виражають пестливість, зневажливість тощо. Сфера застосування цього стилю — наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів (монографії, спеціальні журнали, підручники для вищих шкіл, філософські трактати тощо).
Офіціально-діловий стиль характеризується повною відсутністю слів з емоційним забарвленням, вживанням стандартних і однотипних виразів, уникненням повторень і двозначних слів, використанням спеціальної канцелярської і офіціально-ділової термінології тощо. Діловий стиль поширений у законодавчих актах, офіціальному листуванні між установами та організаціями і в канцелярських документах.
Стилю художньої літератури властиве використання всього лексичного багатства мови, зокрема слів, які означають явища повсякденного життя й побуту людей, а також образних і емоційно забарвлених слів. Термінологічні назви й абстрактна лексика в художній мові поширені значно менше, особлива уникають в ній канцеляризмів і трафаретних стандартних виразів та зворотів. Синтаксис художньої мови характеризується використанням речень усіх типів, зокрема окличних і питальних, а також неповних і номінативних.
Публіцистичний стиль поєднує в собі засоби наукового і художнього стилів. Мова публіцистичних статей та виступів, як і наукова, характеризується точністю, послідовністю, системою логічних доводів і, як мова художня, образністю, виразністю та емоційним забарвленням. Мета публіцистики полягає не лише в тому, щоб викласти чи з'ясувати певні суспільно-політичні питання, переконати читачів та слухачів у правильності висунутих думок, а й у тому, щоб організувати їх на здійснення поставлених завдань. Зразком радянської публіцистики є публіцистичні праці В. І. Леніна, статті і промови керівників партії та уряду, статті на суспільно-політичні теми в газетах і журналах, заклики Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, публіцистичні твори видатних радянських письменників, як наприклад, памфлети О. М. Горького, Я.Галана і ін.Сучасна радянська публіцистика, якій властивий бойовий, наступальний харак-
