Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У сполучнотканинному остові нерва розрізняють епіневрій, ендоневрій і периневрій. Епіневрій побудований за типом волокнистої тканини, в якій є велика кількість кровоносних і лімфатичних судин, а також нервів (nervi nervorum). Він вкриває нервовий стовбур зовні. У великих і середніх нервах від епіневрію відходять всередину нервового стовбура сполучнотканинні прошарки, які поділяють його на пучки. Сполучнотканинні оболонки, що вкривають такі пучки, називають периневрієм. Всередині нервового пучка є також сполучнотканинні прошарки, які поділяють пучок на маленькі пучечки і продовжуються на окремі нервові волокна. Всю цю сполучну тканину, що міститься всередині пучка, називають ендоневрієм. Оболонки нерва можна розглядати як продовження оболонок мозку: епіневрій — твердої, пери-і ендоневрій — павутинної і м'якої мозкових оболонок. Під ендо- і перинев-рієм є периневральні лімфатичні простори, які сполучаються в бік мозку з підтвердооболонковою та підпавутинною порожнинами, а на периферії — з лімфатичними капілярами.
Рис. 13.22. Будова периферичного нерва:
А — пореречний розріз; Б— склад нервових волокон у соматичному нерві вівці; 1 — epineurium; 2— perineurium; 3— endoneurium; 4, 6— neurofibra myelinata; 5— cylindratis; 7— neurofibra amyelinata; 8 — neurofibra nuda; 9— neurolemmocytus; 10 — incisio myelini; 11 — isthmus nodi
491
Розділ LS
? закономірності ходу і розгалуження нервів
У топографії та розгалуженні периферичних нервів є багато спільного з топографією і розгалуженням кровоносних судин, з якими вони часто утворюють судинно-нервові пучки. Кровоносні судини проходять у таких пучках і не лише живлять певні ділянки тіла тварини, а й створюють відповідний температурний режим для поліпшення провідності нервових імпульсів, а також для живлення нервових стовбурів. Крім того, периферичні нерви мають деякі характерні особливості, що стосуються їх ходу та розгалуження (рис. 13.23).
1. Спинномозкові нерви відходять від спинного мозку метамерно, відповідно до поділу скелета на відділи. Вони поділяються на шийні, грудні, поперекові, крижові й хвостові. Черепномозкові нерви відходять від довгастого (з VI до ХІІ пар) і середнього (ІІІ і IV пари) мозку. Водночас І і ІІ пари череп-номозкових нервів посідають особливе місце, виконуючи функції нервових провідників органів чуття (нюху і зору).
2. Кожний спинномозковий нерв змішаний і має два корені — дорсальний і вентральний. На дорсальному корені лежить спинномозковий вузол — ganglion spinale (див. рис. 13.23). При виході з хребетного каналу обидва корені об'єднуються в загальний нервовий стовбур — спинномозковий нерв — n. spinalis, у складі якого є чутливі, рухові й симпатичні нервові волокна.
Рис. 13.23. Схема утворення і галуження спинномозкових нервів:
А — у ланцетника; Б— у ссавців; 1 — спинний мозок; 2— хорда; 3— аорта; 4— вісцеральний нерв; 5 — кишка; 6— порожнина тіла; 7— міотом; 8— лівий вентральний корінь; 9— правий дорсальний корінь; 10 — спінальний ганглій; 11 — вентральний корінь; 12 — змішаний спинномозковий нерв; 13 — гілки до оболонок спинного мозку; 14— симпатичний (паравертебральний) ганглій; 15— біла і 16— сіра сполучні гілки; 17— дорсальна гілка спинномозкового нерва; 17 — її латеральна і 17' — медіальна гілки; 18 — вентральна гілка спинномозкового нерва; 18 — її латеральна і 18' — медіальна гілки
492
НЕРВОВА СИСТЕМА
Черепномозкові нерви відходять переважно одним коренем, який відповідає дорсальному або вентральному кореню спинномозкового нерва.
3. Усі рухові (еферентні) нервові волокна виходять з вентральних рогів сірої мозкової речовини спинного мозку та з відповідних рухових ядер довгастого й середнього мозку (ІІІ, IV, VI, ХІ і ХІІ пари). На спинному мозку вони утворюють вентральні рухові корені.
4. Усі чутливі (аферентні) нервові волокна складаються з аксонів клітин спинномозкових вузлів та відповідних вузлів черепномозкових нервів (V, VII, VIII, ІХ і Х пари). Отже, всі тіла рецепторних (чутливих) нейронів розміщені зовні спинного і головного мозку.
5. Кожний спинномозковий нерв, виходячи з хребетного каналу, віддає білу сполучну гілку (довузлове нервове волокно) — ramus communicans albus — симпатичному стовбуру, в оболонки спинного мозку, і отримує сіру сполучну гілку (завузлове нервове волокно) — ramus communicans griseus — від симпатичного стовбура. Важливою закономірністю розгалуження спинномозкових нервів є те, що, виходячи з хребетного каналу, вони поділяються на дорсальні й вентральні гілки, які відповідно іннервують дорсальні й вен-
Рис. 13.24. Зони поширення шкірних нервів:
1 — підочноямковий нерв; 1 — підблоковий нерв; 2 — лобовий нерв; 2 — виличний нерв; 3 — дорсальні гілки шийних нервів; 4 — дорсальні гілки грудних нервів; 5 — клубово-підчеревний нерв; 6 — клубово-пахвинний нерв; 7— краніальні шкірні сідничні нерви; 8— середні шкірні сідничні нерви; 9— хвостові нерви; 10— промежинний нерв; 11 — каудальні сідничні нерви; 12— великогомілковий нерв; 13— план-тарні шкірні нерви стопи; 14— малогомілковий поверхневий нерв; 15— шкірний латеральний нерв гомілки; 16— шкірний латеральний нерв стегна; 17— соромітний нерв; 18— нерв сафенус; 19 — шкірний медіальний нерв стопи; 20 — вентральні гілки грудних нервів; 21 — ліктьовий нерв; 22 — серединний нерв; 23— м'язово-шкірний нерв; 24— променевий поверхневий нерв; 25— пахвовий нерв; 26— вентральний шийний нерв; 27— нижньощелепний нерв
