Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Звертає на себе увагу нерівномірність розвитку міст різного виду. Особливо швидкими темпами зростають великі та дуже великі міста. Очікується, що до 2000 року у надвеликих містах житиме 1/5 усіх мешканців Землі. Можна сказати, що для сучасного етапу урбанізації характерна концентрація населення у надвеликих містах і різке зниження темпів розвитку малих та середніх міст. Найбільш населеними містами світу є Токіо (18,8 млн.), Москва
67
(8,8 млн.), Мехіко (8,6 мли.), Нью-Йорк (7,6 млн.), Шанхай (6,4 млн.).
Якщо у 1959 р. в країні були лише три міста з населенням понад 1 млн. (Москва, Київ, Ленінград), то у 1987 р. таких міст вже нараховувалося 23.
Запільною тенденцією розвитку поселенської структури є її ускладнення. Модель "місто — село" вже не вичерпує всієї різноманітності зв'язків. Активний процес урбанізації призводить до виникнення зв'язків місто — місто, місто — передмістя, місто і тимчасові поселення у сільській місцевості в літній період для відпочинку та поновлення сил, в останні роки — для забезпечення сім'ї продуктами харчування.
У великих та дуже великих містах пронеси соціального переміщення, соціальної мобільності проходять інтенсивніше. Більше людей одержує можливості для розвитку своїх здібностей, просування, вибору професії. Міста є центрами соціокультурних процесів. Велике місто створює умови для залучення більшого числа людей до техніки, науки, мистецтва. Разом з тим розвиток великого міста має і вади, бо поглиблює розрив з природою, загострює екологічні проблеми.
Які ж у зв'язку з цим перспективи розвитку посе.їенських утворень ?
На це є різні точки зору. Дехто говорить про поглинання міськими формами усіх інших форм, при витіснення сільських утворень, дехто вірить у їхнє довготривале співіснування, треті обстоюють їхнє злиття, четверті вважають, що на базі існуючих міських та сільських поселенських утворень виникнуть нові.
Поселенські утворення, зокрема, місто, вивчаються різними науками: історичними, економічними, географією, містобудуванням, архітектурою, демографією та ін, Соціологія, на відміну від цих наук, вивчає місто як єдиний цілісний соціальний організм. Перші праці з соціології міста з'явилися на початку XX століття. Це праці М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Бюхерата ін. М. Вебер звернув увагу на зв'язок міських поселенських утворень з індустріалізацією. Соціологи показали відмінність сучасного їм індустріального суспільства від традиційного. Якщо основного формою поселенських утворень традиційного суспільства були невеликі сільські спільноти у кілька сот чоловік, більшість з яких були у родинному зв'язку, то в індустріальному суспільстві найбільш характерною формою стають міські утворення, що охоплюють великі маси людей. Безпосередні
68
контакти, коли всі знали один одного, змінилися складними опосередкованими зв'язками. М. Вебер визначав місто як таке велике поселення, де взаємне особисте знайомство один з одним, що полегшує сусідські зв'язки, відсутнє.
На зміну незначній соціальній мобільності прийшли інтенсивні соціальні переміщення. На зміну суворому соціальному контролю спільноти за поведінкою її членів, який здійснювався за допомогою звичаїв і традицій, в індустріальному суспільстві прийшли численні строго формалізовані правові норми.
Сучасне суспільство суттєво відрізняється від традиційного соціально-психологічними процесами, психологічною атмосферою. Для нього характерні соціальна напруга, суперечливість, анонімність в особистому житті.
Соціолог вивчає протиріччя у функціонуванні, розвитку міста. Найбільше його цікавить проблема збалансованого розвитку міста, зокрема, господарської сфери та інфраструктури, матеріальних умов та духовних процесів і т. д. Подружжя Лунд у 30-ті роки показало це на прикладі середнього міста. Г. Зіммель, К. Бюхер — на прикладі великих міст.
Місто — складне соціальне явище. З одного боку, це середовище, де проходить життя людини. З іншого — складний соціальний інститут, який організує та регулює життєдіяльність людей.
Місто як об'єкт соціального аналізу
Соціологія розглядає місто як єдиний організм, як цілісну, відносно самостійну соціально-економічну та культурну систему. Виділяються та вивчаються такі елементи міста:
І) господарська сфера;
2) соціально-побутова інфраструктура (житлово-комунальне господарство, торгівля та громадське харчування, побутове обслуговування, охорона здоров'я, дошкільне виховання, транспорт, освіта, матеріальна база культури);
3) природне середовище;
4) керування містом.
Місто виконує різноманітні функції. Економічні — забезпечує ефективне використання індустріального та науково-технічного потенціалу, трудових та природних ресурсів. Екологічна — забезпечує доцільне використання природних ресурсів та охорону природного середовища. Демографічна — забезпечує формування його на-
69
селення, трудових ресурсів, регулювання міграційних процесів, охорону здоров'я. Соціально-побутова функція пов'язана з організацією побуту, задоволенням побутових потреб населення. Суспільно-політична — пов'язана з організацією політичного життя. Культурно-виховна — з організацією системи освіти, виховання та культурно-просвітницької діяльності.
