Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Социология -> Кратко А.А. -> "Соціологія" -> 19

Соціологія - Кратко А.А.

Кратко А.А., Якуба Е.А. Соціологія: Конспект книги Якуба Е.А. Соціологія/ -Х.: Константа, 1996. -192c. — Київ, 1998.
Скачать (прямая ссылка): yakuba.rar
Предыдущая << 1 .. 13 14 15 16 17 18 < 19 > 20 21 22 23 24 25 .. 74 >> Следующая


53

тому числі й від ставлення до цих норм самої бюрократії і широких верств населення.
Контрольні запитання
І. Що таке цінності?
2. Що таке норми?
3. Класифікація норм.
4. Чим відрізняються одне від одного норми права і моралі?
5. Р. Мертон про причини девіації.
6. Які причини девіантної поведінки?
7. Девіантна поведінка молоді: причини, особливості,
Теми рефератів
і. Теорія аномії Е, Дюркгеима.
2. Біологічні І психологічні трактування причин девіації.
3. Р. Мертон про девіантну поведінку.
4. Наркоманія і наркомани у системі відхилень.
5. Алкоголізм як вид девіантної поведінки.
6. Суїцид, його причини.

Література

1. Габиани А.А. Наркомания й наркомани: на краю пропасти. — М., 1991.
2. Головаха Е.Й., Панина Н.В. Социальное безумне. История, теория й совре-менная практика. - Киев: Абрис, 1994.
3. Долгова А.И. Социально-психологические аспектьі преступности несовершен-нолетних. - М., 1981,
4. Дюркгейм 3. О разделении общественного труда. Метод социологии. — М.:
Наука, 1991.
5. Здоровье мира. //Журнал ВОЗ, 1982, N 12.
6. Кудрявцев В.Н. Правовеє поведение. Норма й патология. — М.і Наука, 1982.
7. Левин В.М., Левии М.Б. Наркомания й наркоманьї. - М., 1991.
8. Мертон Р. Социальная структура й аномия. // Социологические исследования, 1992, N 3,4.
9. Профилактика правонарушений срели учашихся . — Киев, 1983.
10. Смелзер Н, Девиация й социальньій контроль. //Социологические исследования, 1992. N 1.
11. Соловьев В. Собрание сочинений. — СПб. 1900, т. V, с. 509-511, 382.
12. Социальньїе отклонения. ~ М.: ЇОриднческая литература, 1989,
13. Толстой Л.Н. Собр. соч. в 14 томах. - М., 1953. Т. 13.
14. Тугаринов В.П. Теория ценностей в марксизме. — Л., 1968.
15. Чичерин Б.Н. Философия права. — М.: Наука, 1990.
16. Криминология. —М.: Юридическая литература, 1979.

54


3. НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА Етнічні спільноти

Історично першими соціальними спільнотами людей були природні кровнородинні об'єднання — рід, клан. На відміну від раси, яка була продуктом біологічного розвитку та об'єднувала людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя, характер побудови тіла), соціальні спільноти являли собою результат соціальної взаємодії. У процесі повсякденного спілкування складалися спільні уявлення, вірування, звичаї, ритуали, які згуртовували, об'єднували людей. Велику роль в житті перших спільнот відігравали віра у спільного предка, поклоніння певним силам природи. Вони не лише об'єднували, а й надавали сталості роду, кланам, були основою формування колективної свідомості. В міру того як проходило змішування родів, кланів, головними факторами стабільності ставали спільність історико-географічного походження, природного осередку, звичаїв. У процесі взаємодії родів, кланів, що об'єднувалися у племена, складалися нові звичаї, вірування, звички, норми, цінності, виникла спільна мова. Таким чином, стверджувалася особлива, характерна для даних спільнот культура. Тобто, на відміну від раси, етнічність може змінюватися, бо етнічні групи пов'язані з розвитком культури та символізують певні її етапи.
Племена були вже більш чітко зв'язані з певною територією, захищали її, мали внутрішню формальну організацію. З переходом до пастушеня й землеробства з'являється й певний господарський уклад. Все це об'єднувало, стимулювало розвиток етнічної спільноти.
Змішування племен призводило до утворення нової спільноти — народності, яка символізує більш високу культуру суспільства. Це стосується і матеріальної культури (засоби виробництва, житло, одяг), і духовної (звичаї, норми, цінності, міфи, вірування, народна творчість), так званої фольклорної культури. Формуванню народності сприяє більш тісний зв'язок з територією, більш чітка організаційна структура суспільства, розвинуті політичні форми, що активізують і структурують спілкування людей.
У процесі консолідації народностей на грунті розвитку економічних, політичних та інших зв'язків між ними складаються нації.

55

Вони об'єднують великі маси людей, являють собою новий етап у розвитку культури суспільства. Нації створюють більш високу, ніж фольклорна, власну культуру з чітко визначеними цінностями, системами норм, моделями поведінки. Найважливішим фактором їхнього розвитку часто є створення самостійної сильної держави.
Чи зберігає своє значення у процесі етноутворення природний фактор?
Л. М. Гумільов у своїй теорії етногенезу намагається довести, що значення такого природного фактору, як краєвид, зберігається й нині [5]. Порівнюючи переселення російських селян та козаків до Сибіру в межах звичної зони заплавно-лугового ландшафту та переселення у нову для них зону лісотундри, Л. М. Гумільов показує, то у першому випадку складається кілька етносів великоросів, а в другому — зовсім повий етнос. Навіть коли погодитися з конкретними висновками Гумільова, цілком очевидно, що епоха безпосереднього впливу природною фактору на етнос уже минула, значно більший вплив справляють інші фактори.
У соціологічній, філософській, етнографічній літературі можна зустріти різні трактування поняття нації. Нація розглядається як етнічна категорія, або як нова політична, головною озцакої якої є національна держава. Нацією оголошується єдине громадянство. Зустрічаються й еклектичні трактування, коли заявляють, що нація — це не чистий етнос, а об'єднання, яке одночасно носить і етнічний, і політичний характер.
Предыдущая << 1 .. 13 14 15 16 17 18 < 19 > 20 21 22 23 24 25 .. 74 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed