Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Серед соціологів та політологів аж до 70-х років існувала думка, що суспільне значення етнічності буде поступово спадати, оскільки в міру розвитку індустріального суспільства стиратимуться релігійні, культурні та інші етнічні відмінності. Проте життя розбило подібні твердження, бо останні десятиліття продемонстрували відродження етнічності, активізацію національних рухів на всіх континентах.
У країнах СНД повсюдно пожвавилися етнічна, національна самосвідомості, активізувалася боротьба за встановлення самостійної національної держави.
58
У сучасну епоху етнічність, етнічна своєрідність зберігають своє значення. Більш того, виявилося, то в умовах зростання соціальної напруги, поглиблення кризи звернення до етнічних коренів виконує захисні функції, символізує сталість, спокій. Це звернення до норм, цінностей основ життя, які розвивалися та зберігалися протягом життя багатьох поколінь. Етнічність привертає природнім характером зв'язків, нормами, які несуть відбиток безпосереднього спілкування близьких за духом та способом життя людей.
І ще одна важлива обставина. Якщо раніше, у доіндустріальних суспільствах, усвідомлення етнічності було властивим лише еліті, то в сучасному світі у зв'язку із загальним зростанням грамотності, освіченості населення, діяльністю засобів масової інформації уявлення про етнічне, національне формується у свідомості мас людей. Внаслідок цього національна ідея набуває величезної сили. Вона згуртовує маси навколо однієї системи цінностей, відіграє велику роль у розвитку національних рухів.
Етнічність не може зникнути, бо вона уособлює культурне надбання. Зникають лише конкретні форми культури, що постійно розвиваються. На зміну нації прийде форма спільноти, яка об'єднає іще більшу кількість людей і станс формою більш високої культури. Її утвердження може бути результатом усвідомлення зв'язків людей цілих континентів, зон земної кулі, усвідомлення єдності всіх, хто живе на землі, і т. ін.
Кожний новий ступінь розвитку культурних спільнот представляє й більш високий ступінь розвитку культури суспільства, охоплює більшу кількість людей і в цьому плані великою мірою сприяє їхньому об'єднанню і сталості суспільства в цілому.
Соціальні характеристики національно-етнічних утворень, соціальна нерівність
Сучасні етнічні групи, нації різняться за рівнем розвитку, за своїми соціальними характеристиками, за положенням у системі національно-етнічних утворень окремих країн. Незважаючи на руйнування світової національно-колоніальної системи в суспільстві зберігається розподіл на передові, багаті нації та відсталі етнічні групи, пануючих та пригноблених, тих, які переслідуються. Ще існує каста "недоторканих" в Індії, расова дискримінація, апартеїд в Африці. Світ ще пам'ятає про геноцид — насильницьке знищення
59
цілих народів, зокрема, євреїв під час Другої світової війни, режим Полнота і Кампучії.
У сучасних розвинутих країнах проголошуються ріпні права всіх націй, народностей. Багато робиться для розвитку слаборозвинених етнічних груп, але у прихованому вигляді дискримінація ще існує. У США, наприклад, сегрегація, тобто фізичне й соціальне розмежування категорій людей за расовою ознакою, формально відмінена (зокрема, шкільна сегрегація була відмінена ще в 50-ті роки, побудова збройних сил за расовим принципом — у 80-ті роки), та її прояви ще існують. Дослідники національпо-етнічиих проблем, детально аналізуючи становище різних груп, показують, що представники малих етнічних груп та груп національних меншин мають, як правило, менший доход, зайняті менш престижною працею, менш освічені, відсторонені від влади [8, с. 295 — 309|.
Складна картина національно-етнічних процесів була характерною для Радянського Союзу. В країні було заборонено національну дискримінацію, проте цілі народи зазнали примусового переселення. Для СРСР був характерний курс на розвиток малих та слаборозвинених народів. Багато з них вперше отримали свою писемність, літературу, економічні та політичні умови для вільного розвитку. Разом з тим, процеси посилення міжетнічної взаємодії та прорахунки в національній, у тому числі мовній політиці, призвели до того, що деякі етнічні групи, що переживали процеси етнічного становлення, розчинилися, зникли як самобутні утворення. Зокрема, це стосується окремих народів Півночі. Скоротилася й загальна кількість національно-стнічних утворень. Коли у 1926 р. нараховувалося 57 національних та 75 етнічних груп, то у 1979 р. — 35 національних і 17 етнічних груп.
Подаючи реальну допомогу у розвитку етнічних та національних груп у межах державних утворень, держава разом з тим переслідувала активні виступи на захист національної культури, національних рухів за самостійний національний розвиток.
Складність, суперечливість ситуації посилювалася неоднорідністю національно-державних утворень. У Юз 15 республік представники некорінних національностей склали більше 1/4. У Казахстані, Киргизії — більше 1/2. В Україні з 51,7 млн. населення українці склали 37,4 млн.
