Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Для національної свідомості завжди характерні певні переваги, національні симпатії або, навпаки, антипатії, забобони, стереотипи негативного чи позитивного ставлення відносно рас та етнічних меншин. Збройні сутички, як правило, означають крайню соціальну напругу, ворожість по відношенню до народу в цілому, вибух націоналістичних почуттів. Повсюдно можна спостерігати розвиток націоналізму. Та важливо не змішувати націоналізм з національною свідомістю. Національна свідомість виражає інтереси, цінності національно-етнічних спільнот. Будь-яка національна свідомість має уяву про свою відмінність від інших, почуття гордості, захоплення власним народом. Націоналізм — це проповідь національної винятковості, національного егоїзму та обмеженості. Націоналізм означає прагнення забезпечити перевагу своєї нації, задоволення її інтересів без урахування інтересів інших народів, або навіть за рахунок їхнього ущемлення. При цьому вирази, прояви націоналізму можуть бути різними. На жаль, у нашій літературі, в офіційних документах зустрічається змішування цих понять і під націоналізмом розуміють національну свідомість.
У розвитку національних відносин діють дві тенденції: розвиток національної самостійності і тенденція зламу національних перепон, пов'язана з інтеграційними процесами. Суспільство покликане сприяти і тій, і іншій тенденціям, важливо усувати протиріччя між ними, добиваючись, щоб прагнення до самостійності і об'єднання відбувалося не за рахунок поневолення народів.
65
Контрольні запитання
1. Що таке етнічна спільнота?
2. Назвіть основні ланки етнічної еволюції суспільства.
3. Що являє собою нація?
4. Чи може держава бути ознакою нації?
5. Які ознаки етнічності?
6. Чи не втратила етнічність значення у сучасну епоху?
7. Соціальні характеристики сучасних національно-етнічних спільнот.
8. Соціологічні дослідження специфіки національної свідомості.
9. Тенденція розвитку міжнаціональних відносин.
Теми рефератів
1. Етнос і політична влада.
2. Національні рухи у сучасному світі.
3. Нації та націоналізм.
4. Створення сучасної держави в Україні та розвиток національної культури,
Література
1. Арутюнян Ю.В- Социально-культурное развитие и национальное самосозна- ние. //Социологические исследования. 1990, N 7.
2. Брамлей Ю.В. Очерки истории этноса М-: Наука, !983.
3. Геккман Ф. Народ, нация, этническая группа и зтнические меньшинства: к некоторым основным категориям личности. // Зарубежный мир: социально- политические и экологические проблеми. - Киев: Наукова думка, 1990.
4. Геллнер 3. Нации и национализм. // Вопросы философии, 1989, N 7.
5. Гумилев Л.Н. Этнические процессы: два подхода к изучению.// Социологические исследования. 1992, Ж.
6. Гусейнов Г., Драгунский Д. и др. Этнос и политическая власть./// Век XX и мир. 19Я9, N9.
7. Кон И.С. Этнопсихология, М-: Наука, 1988.
8. Масіопіа І- 5осіо1оєу. 1986. Nе\V Уоск. р. 295-309.
9. Новикова Л.Г., Овсянников А.А,, Ротман Д.Г. Стереотипьі исторического самосознания. // Социологические исследования. 1989, № 5.
10. Попова И.М. Языковая ситуация как фактор политического самоопределения и культурного развития. // Социологические исследования, 1993, N 8.
11. Тишков В.А. Социальное и национальное в историко-антропологической пер-спективе. // Вопросы философии. 1990, № 12.
12. Тишков В.А. Этнонационализм и новая Росси. // Свободная мысль. 1992, ІМ4.
13. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии,- М.: Прогресе, 1969.
14. Этносоциология: цели, методы и некоторые результаты. - М.: Наука, 1989.
15. Якуба Е.А., Арбснина В.Л. Хрупкий мир межнациональных отношений. // Украинский обозреватель. 1992, N 6.
66
4. СОЦІАЛЬНО-ПОСЕЛЕНСЬКА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА
Вирішальний, часом визначальний вплив на соціальні процеси справляє поселенська структура сучасного суспільства. Вона включає різноманітні види поселенських — міських та сільських утворень.
Урбанізація як тенденція розвитку поселенської структури
Основною тенденцією розвитку поселенської структури є зростання ролі та питомої ваги міст (урбанізація). Якщо на початку століття міста складали 10% всіх поселенських утворень, то до його кінця вже більше 50%. Для багатьох країн міський спосіб життя є переважаючим. Уже зараз в Японії у містах мешкає 4/5 населення, у Німеччині — більше 90%, в Ізраїлі — 89%, Великобританії — 76%, уСША— 75%. Заданими перепису 1989 р., у містах Радянського Союзу мешкало 66% населення.
Існує багато видів міських утворень. За кількістю жителів прийнято розрізняти чотири види міст: 1) малі (50 — 100 тис.);
2) середні (100 — 500 тис.); 3) великі (понад 500 тис.); 4) дуже великі (понад 1 млн.).
За функціями розрізняються передмістя жилі та промислові, міста-супутники (що мають самостійну виробничу базу, де працює основна маса жителів), міста поліфункціональні та монофункціо-нальні ( у яких переважає одна функція, пов'язана з певним матеріальним чи духовним виробництвом). Це такі міста, як Пушино, Зеленоград у Підмосков'ї, Дубна, Академмістечко під Новосибірськом, Набережні Челни, Нєфтєюганськ та ін. За рівцем містоутво-рюючих процесів виділяють міста старі та нові.
