Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
74
Контрольні запитання
Які основні тенденції розвитку соціально-поселенської структури суспільства? Чим відрізняється поселенська структура індустріального суспільства від поселенської структури традиційного суспільства? Назвіть основні елементи і функції міста як соціального організму. Чим визначається соціально-просторова диференціація міста? Які характерні ознаки міського способу життя? Дайте характеристику соціально-демографічної структури і процесів великого міста.
Теми рефератів
Соціологічні дослідження соціальних переміщень та способу життя у великому
місті.
Сільські мігранти у місті.
Нові міста (соціологічний аналіз).
Проблеми прогнозування подальшого розвитку поселенських утворень.
Екологічні проблеми сучасного міста.
Література
Баранов А.В. Социально-демографическое развитие крупного города. - М.:
Финансьі и статистика, 198!.
Денисова Г.С. Соииальное расслоение как фактор напряженности в городе // Социологические исследование, 1992, №9. Куцев Г.Ф. Новьіе города. - М.: Мьісль, 1982. Макеев С.А. Социальные перемещения в крупном городе. Киев: Наукова думка, 1989.
Матяш С.Д. Челонек в городе. - Киев: Наукова думка, Е990. Образ жизни населения крупного города. - Л.: Изд-во Ленинградского университета, І988.
Семья и воспроизводство структуры трудовой занятости. Киев: Наукова думка, 1989.
Тощенко Ж.Т. Социальная инфраструктура М-, 1980. Яницкий О.Н. Зкологическая перспектива города. - М., 1987,
75
III. КУЛЬТУРА
Велику роль у формуванні цілісності суспільства, його якісної визначеності відіграє культура.
Поняття культури
Слово "культура" — латинського походження і спершу означало обробку землі, її культивування. У подальшому цим терміном стали позначати все створене людиною, а під культурою розуміти все, що відрізняє людину, суспільство від природи. В цьому значенні розвиток людства означає розвиток його культури. Вона пов'язана з тим, що відрізняє людину від тварини, від Природних інстинктів, з тим, що зростила людина в собі, в суспільстві, а не взяте в готовому вигляді у природи. Це знаряддя праці, соціальні форми життя, звичаї, зразки, норми, соціальне регулювання поведінки, соціальний контроль і т. п. Та коли це все, що, на перший погляд, і складає суспільство, то для чого тоді ще одне поняття? Насправді, суспільство й культура — це різні поняття, тут відсутнє дублювання, бо вони співвідносяться як характеристики цілого та його якості.
Поняття культури якісно характеризує суспільство, виражає міру його прогресу, рівень та міру досягнутого в плані панування над силами природи та своїми власними соціальними зв'язками й відносинами.
У загальному значенні цього слова культура — це системна інтегративна властивість суспільства, що виражає рівень досягнутого в його розвитку. Це має відношення до всіх типів, видів культури, її проявів. Під культурою завжди розуміють явища, процеси, відносини, котрі якісно відрізняють суспільство, людину від природи, є результатом соціальної взаємодії.
Культура — поняття складне, багатогранне. Її можна розглядати різнопланово. Звідси різноманітність соціологічних визначень культури. У широкому значенні слова культура — це соціальний механізм взаємодії (методи, способи, зразки, засоби взаємодії) особистості, спільноти з життєвим середовищем (природним та соціальним), який забезпечує передачу досвіду і розвиток реформаторської діяльності.
76
У вузькому значенні слова — це цінності, переконання, зразки, норми поведінки, властиві певній соціальній групі, певному суспільству [7, с. 41]. Навряд чи можна протиставляти одне одному поняття культури у вузькому та широкому значеннях цього слова, бо культурою є не самі по собі цінності, норми, а цінності, норми як засоби, котрі забезпечують підтримку діяльності та її розвиток.
У залежності від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії розрізняють типи, види та форми культури. Так, кожне конкретне суспільство створює протягом своєї історії власну суперкультуру, яка передається з покоління в покоління. Соціальні спільноти виробляють свою культуру. Кожний вид діяльності також пов'язаний з формуванням відповідного виду культури і т. п.
Тому поряд із загальнолюдською культурою та домінуючою суперкультурою виділяються субкультури — моделі переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для тієї чи іншої соціальної спільноти. Наприклад, професійна, національна, конфесійна (християнська, мусульманська та ін.) субкультури. Моделі, що сприймаються суспільством як дивні, визивні, конфронтаційні щодо домінуючої культури, субкультур, визначаються як контркультури. До них належать, приміром, молодіжна контркультура, яка сформувалася на основі руху "хіпі" у 60-х роках, расистські моделі ку-клукс-клана, моделі расистського напрямку у розвинутому цивілізованому суспільстві і т. п. Соціолог вивчає співвідношення різних субкультур, контркультур, протиріччя між ними та домінуючою субкультурою суспільства, виявляє, як оцінюють їх різні соціальні ірупи. При цьому є поширеною тенденція оцінки інших культур за стандартами власної культури. Ця тенденція дістала назву етноцецтризму. На практиці вона часто виявляється у нав'язуванні своєї системи цінностей, свого способу життя. Альтернативою етноцецтризму є культурний релятивізм, який вимагає оцінки будь-якої культури лише за її власними стандартами. Насправді, оцінка різновидів культури немислима без порівняльного аналізу, зокрема, без урахування загальних тенденцій розвитку суперкуль-тури та загальнолюдської культури.
