Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
У 70-х роках набуває розвитку теорія "постіндустріального суспільства", згідно якої суспільство у своєму розвитку проходить три стадії: 1) доіндустріальну (аграрну); 2) індустріальну; 3) постінду-стріальну. 3. Бжезінський називає третю стадію технотронною, а А. Тоффлер — надіндустріальною. Якщо для першої стадії характерне переважання сільського господарства, для другої — промисловості, то для третьої — сфери послуг. Кожна стадія має свою соціальну структуру, мету, специфічну організацію. У постіндустрі-альному суспільстві — це установи науки та освіти, вчені. Стадії розрізняються за первісним продуктом та фактором виробництва, за основними технологіями, за роллю людини. Для третьої стадії висхідним продуктом є послуги, знання та досвід людини, передові технології — організаційні, інформаційні. Людина виступає в ролі творця.
Сучасні теорії долають уявлення про однолінійний прогрес, підкреслюють його багатолінійність, різноплановість, особливо, коли
82
йдеться про нинішній розвиток суспільства. Сучасний французький соціолог Ж. Гурвич говорить, наприклад, про десять типі в глобальних суспільств: 1) харизматичні теократії (тину давніх Єгипту, Вавілону); 2) патріархальні суспільства; 3) феодальні; 4) міста-держави; 5) суспільства становлення капіталізму (XVII — XVIII ст. у Європі); 6) суспільства конкуруючого капіталізму (XIX — поч. XX ст.); 7) суспільства розвинутого капіталізму; 8) фашистські суспільства на техніко-бюрократичній основі; 9) суспільства, що спираються на принципи колективного централізованого етатизму; 10) суспільства, що спираються на принципи множинного децентралізованого колективізму.
Марксизм пропонує концепцію революційного перетворення суспільства. Згідно марксизму, суспільство у своєму розвитку проходітть п'ять основних стадій: первісно-общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну. Кожна з них являє собою цілісну суспільно-економічну формацію, у розвитку якої особливу роль відіграє матеріальне виробництво, економічні відносини. Перехід від однієї формації до іншої здійснюється через соціальну революцію. Економічною основою революції є протиріччя між продуктивними силами, які постійно розвиваються, та застарілими виробничими відносинами, що виражається у загостренні класової боротьби. Соціальні революції розв'язують соціальні протиріччя і прискорюють розвиток суспільства.
Крім еволюційного та революційного підходів, що базуються на ідеї прогресу суспільства, існують циклічні теорії розвитку суспільства, які розглядають окремі типи культур як історично замкнуті утворення та аналізують цикли їхнього розвитку. Видатні їхні представники — німецький вчений О. Шпенглер, англійський історик А. Тойнбі.
О. Шпенглер виділяв вісім культурно-історичних типів: єгипетський, індійський, вавілонський, китайський, греко-римський, візантійсько-аравійськпй, культури майя і російсько-сибірська культура, кожний з яких унікальний, своєрідний, підпорядкований внутрішнім законам, і разом з тим проходить одні й ті самі стадії народження, висхідного, а згодом низхідного розвитку та загибелі. Висхідний розвиток О. Шпенглер називає живою творчою історією-культурою, низхідний — цивілізацією, котра містить лише мертві продукти культури.
А. Тойнбі дає інше розуміння цивілізації. Він називає цивілізаціями всі типи культур. Розглядаючи цивілізацію, А. Тойнбі Виділяє
83
шість основних типів: 1) первісні відособлені цивілізації (єгипетська, андська); 2) первісні невідособлені цивілізації (шумерська, мінойська, індська, шапська, майя); 3) вторинні цивілізації (вавілонська від шумерської, давньоіндійська від індської, давньокитайська від шапської і т. п.); 4) третинні, дочірні (православно-християнська, руська, західна, арабо-мусульманська, японська);
5) застиглі цивілізації (ескімоська, спартанська, османська, кочова); 6) цивілізації, що не розвинулися (далекосхідна християнська, далекозахідна християнська). Критерієм розвитку цивілізацій А. Тойнбі вважає найбільш повний розвиток внутрішнього самовизначення, закладеного в даній цивілізації [9, с. 250]. А. Тойнбі дає порівняльний аналіз цивілізацій, розглядаючи особливості їхнього розвитку.
Зі сказаного очевидно, що поняття "цивілізація" вживається у соціології в різних значеннях. Цивілізація ототожнюється з культурою (наприклад, А. Тойнбі). Поняття цивілізації вживається для характеристики більш пізніх, зрілих етапів у розвитку суспільства (наприклад, цивілізація на відміну від дикунства і варварства у Мор-гана). Цивілізація розглядається як особлива сфера, частина культури (наприклад, у О. Шпенглера цивілізація — це закостенілі, мертві предмети культури) [4]. Цивілізація розглядається як рівень культури суспільства. В теорії індустріального та пості індустріального суспільства виділяються такі види (рівні культури), як аграрна, індустріальна і постіндустріальна цивілізації.
У сучасну епоху все частіше поняття цивілізації вживається для характеристики розвитку суспільства в цілому. Широке розповсюдження засобів масової інформації, прогрес у галузях ком-п'ютерізації, інформаційних технологій перетворюють сучасне суспільство в інформаційне, для якого характерні набагато тісніші зв'язки та взаємодії. У зв'язку з цим людство все більше перетворюється на єдину соціокультурну цілісність, єдину цивілізацію з її глобальними проблемами. Це позначається і на загальному процесі модернізації суспільства — сукупності змін, які охоплюють все суспільство, всі його сторони та елементи.
