Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
У тривожну пору іспитів на кожному кроці чуємо побажання успіху, інколи або й частіше жартівливе: ні пуху ні пера. Не кожний відає, що цей фразеологізм принесли нам мисливці... Як їм хотілося на полюванні досягти успіху й удачі! А не хотілося гнівити долю. Аби не наврочити, мисливці вдавалися до хитрощів. І діяли просто-простісінько — говорили протилежне тому, що бажалося: ні пуху ні пера! Гадають, що тоді пух означав звіра, а перо — птаха. З традиційної формули побажання успіху й удачі сполука ні пуху ні пера у мисливців перейшла в образний вислів. Поступово його охоче підхопили інші мовці і понесли далеко-далеко від мисливського
258 люду. І вислів став виражати побажання успіху взагалі: — Що ж... ні пуху вам, ні пера. (О. Гоннар.) Бажальні мажори — це ще передполювання. На полюванні ж наставали дійства. Там радощі одних оберталися нещастям інших. Смерть підстерігала ведмедя, коли він ішов на рожен — довгу палицю з загостреним кінцем. Раніше східні слов'яни використовували рожни так: вкопували їх і наганяли на них ведмедя. Вдалі дії людей закінчувалися для ведмедя, звичайно, трагічно. Спочатку словосполучення лізти на рожен передавало значення «іти на вірну смерть». Потім воно переосмислилося і почало вказувати на всяку ризиковану дію: — Я не боюся, Дмитре Захаровичу. За праве діло і вмерти не страшно.— Воно-то так, але навіщо на рожен лізти? (І. Цюпа.). Багато чого бачили мисливці на своєму віку. І звірів усіляких, і птахів, і різних пригод... Були птиці стріляні, яким вдалося уникнути небезпеки. З уст мисливців, як птиця, полетів у світ вираз стріляна птиця. У виразі злилися досвід мисливця і досвід непідбитого, нескореного птаха. Із двох досвідів народилося узагальнення. Фразеологізм стріляна птиця малює людину досвідчену, яка багато чого спостерігала, зазнала, навчилася: Комендант, як виявилося, був уже стріляна птиця! (А. Головко.)
Погано себе відчуваємо, коли хтось водить за носа. Не тягне за носа, ні! А дошкуляє морально. Коротенько про виникнення стійкого звороту. Колись смагляве плем'я циган любило водити по людних місцях ведмедів. Ведмедям устромляли в ніс кільце — і вони робилися слухняними. Такі мандри не були для циган, звичайно, виснажливою справою. Та й подекуди щастило їм видурювати у людей за видовисько сякі-такі гроші. Звідси недалеко і до сучасного водити за носа — обманювати, обдурювати, манити обіцянками.
9*
259 Народ опоетизовує дружбу щиру і вірну. Підбирає для друзів найкращі слова. Проте сталося так, що два чудові народні звороти водою не розіллєш, не розлий вода вийшли з вогню ворожнечі. Правду кажуть, що прекрасне рельєфно сприймається на тлі протилежного. Уявіть собі бій двох биків. Налиті кров'ю і ненавистю очі тварин. Розлючені бики нічого не бачать і не чують, окрім шаленства бою. І люди придумали, як вгамувати і приборкати озвірілих тварин. Вони розливали затятих водою. Траплялося подібне і з людьми. Як парубки колись за чуби бралися, то можна було б зостатися без голови, якби вчасно не розливали водою. Впало комусь у вічі тісне поєднання двох людей або тварин під час бійки, яких можна було роз'єднати тільки водою. Таке бачення стало містком до крутого переосмислення. Бо ж дружба міцніша за ворожнечу. Друзів і водою не розіллєш, вони — не розлий вода. Попереднє сприймання ворожості, йку внормовували водою, замінилося світлим поняттям дружби, непорушної єдності людей, перед якою звичай розливати водою безсилий. У висловах водою не розіллєш і не розлий вода за допомогою всюдисущої частки не народ увічнив щастя дружби, почуття ясне і непоборне: Всі вони [артилеристи] зв'язані міцною дружбою; їх і водою не розіллєш. (В. Кучер.); —Андрій з якимсь чорнявим парубчаком товаришує. Прямо не розлий вода стали. (М. Стельмах.)
Що таке людське іцастя? Чим виміряти його? Щастя — це, напевно, здійснення всього того, що дороге людині. Народ у слові закріпив своє розуміння цього безмірного надбання. Декого супроводжує щаслива доля з дитинства і завжди. Про таких кажуть: вони народилися в сорочці. Справді іноді народжуються діти, огорнені внутрішньоутробною плівкою. її називають «сорочкою» і вважають щасли-
260 вою прикметою, свідченням турботи про дитину неземних сил. Тому фразеологізм народитися в сорочці означає «бути щасливим». Наприклад: Він народився в сорочці. Він досяг геть усього, чого тільки може побажати собі найвигадливіший честолюбець. (Ю. Шовкопляс.) Проте бувають щасливці з щасливців, які опиняються аж на сьомому небі. Це, зрозумійте, надщастя.
Вираз бути на сьомому небі породжений міфологічними уявленнями про сім нерухомих кришталевих сфер, де укріплено зірки і планети. Сфери розташовано на неоднаковій височині. Найвища сфера була водночас найвищим щастям, найбільшою насолодою і втіхою, раюванням, тобто сьомим небом. Бути на сьомому небі — це безмежне, надмірне щастя...
Коли не розлучаються двоє або більше слів, то викрешують незгасні іскри народної мудрості і почуття, вічні зерна правди і краси. РОЗПОВІДЬ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА СЛОВА ВІЧНІ І НЕ ВІЧНІ
У гулі століть, у нездоланності народної пісні, у злетах мислі, у праці і борні зростало і розпросторювалося у світ найкоштовніше творіння українського народу, основа його духовності — рідна мова. Українську мову, як і її сестер — російську і білоруську, народила давньоруська мова-мати. Від давньоруської українська мова отримала у спадок і матірне благословення, і глибокодум'я Нестора-літописця, і нев'янучу красу оповіді про Ігорів похід, і вічну розмову Дніпра-Славутича, і поривання увись золоточолої Софії... Благословенна земля і блакить неба, ніжна і героїчна душа народу, його творча наснага міцнили українське слово, поставивши його в лави наймелодійніших у світі. Найбільший знавець сучасної української літературної мови, її віртуозний гранослов і чарівник Максим Рильський, осягаючи могуття рідного слова, натхненно прорік:
