Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова, Весняних пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.
Усі прояви життя — від тремтіння травинки на лузі до пророчої Тарасової думи — зберігає народ у рідному слові, передаючи нащадкам естафету гідності, мужності і любові. Проходять віки, вмирають люди, але живе народ, допоки лунає рідна мова й пісня рідна. Допоки буде перегук поколінь і потреба серця шанувати й леліяти слово матері. Допоки буде жага творчості — і в ній щоденна причетність кожного з нас до життя слова рідногоЛ
Мову творять і дають їй крила слова. Вони
262 різні за віком. Як і дерева у віковічному лісі. Стоять правічні дерева, слухаючи потаємний шепіт дорослих побратимів і придивляючись до першого поруху листячка у деревець молодих. Могутні прадерева, кількасотлітні велетні, чули голос наших пращурів, тупіт ординських коней, вслухалися у слова козацької пісні. Проте жодне дерево, навіть найповажніше у прадавності своїй і найвіддаленіше від нашого часу, не могло сягнути правіку окремих слів.
Які слова в українській мові найдавніші? Чи залишилися слова, які українська мова знала ще за часів її народження? Так, залишилися і молодо звучать і досі. Не доторкнулися до них тлінь і забуття. Бо ці слова нарекли вічне. Назвемо лише одне слово. Всі знають його — світле, сонячне, святе. Це слово мати. Воно прийшло до української мови з прасивої давнини, відшліфоване до досконалості численними поколіннями й випробуване часоплином на дужість. Нашій мові слово мати передала давньоруська мова. А давньоруська отримала від своєї попередниці — праслов'янської мови, що була спільною для всіх слов'ян мовою у найдавніший період їх історії. Праслов'янське ж mati стало продовженням прапрадавнього індоєвропейського слова, яким могло б, на думку мовознавців, бути mater. Ви бачите, у яку часову далечінь веде наше слово мати. Від спільного джерела — праслов'янського слова mati — походять також російське мать, болгарське майка, сербохорватське MSjKa, польське matka, чеське matka та інші. Хоча ці відповідники до українського мати й мають дещо відмінне звукове оформлення, проте спільність їх походження є очевидною. Українське слово мати іменує наші святощі— і житиме вічно. Воно розпочало свій життєбіг з перших днів існування української мови і прямує у майбуття. Слово вічне і юне, слово ласкаве і горде.
263 Порівняємо вік людини і слова. Людина прожити двісті років не може. Для слова ж цей вік звичайний. Ним слово не здивуєш. Скільки років виповнилося, наприклад, іменникові картопля? Він не вирізняється ні особливою формою, ні змістом. Здається, в нашій мові живе з дуже давніх пір. Проте слово картопля називає овоч, який примандрував на Україну порів: няно недавно, у 18 столітті. Услід за овочем через російську і польську мови запозичено з німецької назви Kartoffel. Слово поступово пристосувалося до нових умов і зазвучало по-українськи картопля. Років йому тепер понад двісті. Простує вже до свого трьохсотліття. До похилого віку слову ще далеко.
Коли скинути з пліч якусь сотню років, то матимемо слово якраз у повній силі. До таких понад-столітніх слів належить мрія. Слово запашне і вирізьблене за найвищими вимогами краси. Приємно, що добре знаємо його рік народження — 1873. Саме цього року Михайло Старицький написав вірш, присвячений Олені Пчілці — матері Лесі Українки. У вірші вперше використано нове слово мрія. Воно влилося в українську мову і збагатило її виражальні можливості. Це слово перетнуло сторіччя/ але гу-чить дзвінкоголосо.
Іноді слово затихає і, знеможене, зникає у плині літ. Так сталося з молодим для нас словом кібернетика. Ми його вважаємо словом новим, яке побачило світ у вік науково-технічного прогресу. А насправді це слово народилося вдруге або і втретє. Спочатку термін kibernetike у значенні «мистецтво керування» вжив давньогрецький філософ Платон. Минуло майже два тисячоліття, і слово кібернетика знову зазвучало у французького фізика і математика Андре-Марі Ампера, який надав йому іншого змісту. Французький учений почав мислити про науку керування суспіль-
264 ством. Проте знову слово було забуто. Щасливішу долю для нього принесло 20 століття. Рік 1947 став роком третього народження терміна кібернетика. Оживив слово основоположник кібернетики Норберт Вінер і запровадив його у новому значенні «наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних керуючих системах». Воно немовби чекало поклику часу і поспішило до багатьох мов світу. Слово кібернетика стало звичним і в українській мові. Зо два десятиліття воно живе у нас, стоячи в лавах нових слів, які ми активно використовуємо. Термін потрапив уже до одинадцятьом ного «Словника української мови» та «Етимологічного словника української мови», перші три томи якого вийшли друком. Останнім часом гучно нагадує про себе назва комп'ютер, тісно пов'язана з досягненнями кібернетики. Слово було настільки настирливим, що автори академічного оди-надцятитомника вимушені були помістити його в додатках до словника. А в «Етимологічному словнику української мови» серед слів на літеру к ми його не знаходимо. Слово комп'ютер походить від англійського computer і називає електронну обчислювальну машину. Додамо, що воно в українській мові трохи молодше за слово кібернетика. Досить молоде слово!
