Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
269 творчо застосовувати їх відповідно до мети та обставин спілкування. Трапляється зовнішня правильність мовлення, яка ще не засвідчує глибокого опанування мови. Такому мовленню бракує творчих барв, стилістичної виразності. Мовленнєве ж мис-тецство досягається вмілим і доцільним вживанням слів, різноманітних синтаксичних конструкцій, а, крім того, в усному мовленні — багатством інтонацій. Знання виражальних засобів мови і вміння використати їх залежно від потреб спілкування — вищий ступінь опанування мовної культури. Щоб досягти його, треба досконало знати про різне призначення мовних засобів.
Уміння точно висловити свою думку народжується не за один день. Сприймаючи красу природи, незмірного світу, дитина має вдосконалювати могутній інструмент пізнання — мову. Саме в роки дитинства западають до свідомості найтонші відтінки рідного слова. Слово стає надбанням духовного світу дитини. Безмежжя барв і звуків світу відображається у мові. Опановуючи мову, дитина зменшує віддаль між навколишнім світом і відбиттям його у слові. Слово у чутливій душі розпросторює свої крила, звучить багатобарвно, наповнює молоде серце відчуттям краси й емоціями, які закріпив народ у мові, віртуозно вигранюючи її. "
Рідна мова — це безкінечний лан, на якому вічно квітують найкращі квіти-слова. Уявіть собі поле квітуючої гречки. У тихі ранкові години, коли сонце ласкавим промінням пестить кожне зело, лан гречки пребіло-ніжним, найчистішим велетенським килимом розпросторюється у далечінь, з'єднується з усім світом, з музикою бджолиного оркестру, з піснею вашого серця і стоїть, переливається, творить най-дивнішу мелодію землі. Ніби вся краса світу зібралася на цьому лані, щоб зачарувати вас та зробити
270 і гречку, і бджіл, і сонце, і пропахле медами повітря, і ранок, і невидимий оркестр, і ваше серце єдиним, одухотвореним буянням життя. Так і рідна мова, коли відкриється юній допитливій душі усіма гранями довершеності, полонить і зове в казкове царство краси.
Любов до рідного слова — це любов до Батьківщини, до всього прекрасного, що створив народ протягом віків, до нашої пісні, у якій слово досягло найвищих вимірів краси і поетичної принадності Рель слова у вихованні особистості глибоко розумів видатний педагог сучасності В. О. Сухомлинський: «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово,— це людина без роду й племені» K ' Посилена епохою перебудови мовотворчість нашого народу збагатить новими барвами українське мовлення, вивищить його інтелектуальний і духовний потенціал. У щоденній активній праці слова і мислі, у мільйонодужих діях народної душі у слові — підґрунтя національної культури. У цих незчисленних актах виявляється поезія причетності до творення мови. Як стверджував геніальний О. О. Потебня, поезія не тільки у віршованих творах, але й у повсякденному слові як стихійній творчості кожної людини.
Усе, що створюється справді великого в національній культурі, оповито мовою або опосередковано нею. Якщо для словесного мистецтва мова становить її першоелемент, то для несловесних мистецтв вона
'Сухомлинський В. О. Слово рідної мови// // Укр. мова і літ. в шк.— 1965.— № 5.— С. 47.
271 є диводійним нектаром, який через ряд асоціацій, через використання оформлюваних у національній мові понять і уявлень, через мелодію рідної мови входить у тканину цих мистецтв, уможливлює їх мистецьку довершеність.
Органічного володіння рідною мовою і розвиненого мовного чуття вимагає звичайна мовленнєва ситуація. А нерідко перед мовцем постають набагато складніші завдання. Приміром, потрібно викласти у письмовій чи усній формі суть якогось виробничого питання. Ще важче зблизити думку і слово у висвітленні наукової проблеми. Або написати талановитий вірш, поему, новелу, повість, роман чи п'єсу. Для успішного розв'язання цих завдань необхідно працювати над культурою своєї мови, над її збагаченням і удосконаленням. За змістом і манерою мовлення можна уявити про рівень духовного розвитку людини, про її внутрішню культуру.
Мова — велике багатство, яке треба усім нам берегти і примножувати. Ось як проникливо сказав про могутній вплив мови на людину В. О. Cyxo-млинський: «Слово — це найтонший різець,* здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!» 1
У великих письменників треба вчитися дбайливого ставлення до мовних скарбів народу, вчитися майстерного володіння мовою. І, звичайно, найбільше вчитися у Тараса Шевченка — найгеніальнішого українського поета, найбільшого володаря таїни слова. Він став основоположником сучасної української літературної мови, її найбільшим Майстром.
