Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Кожне слово рідної мови має неповторну біографію. Воно може наповнюватися як ніжністю серця народу-мовотворця, так і громозвукою ненавистю, гнівом до ворогів. Любов до Батьківщини виявляється в любові до рідного слова. Словом рідним треба дорожити, як честю матері, як совістю, як найвищими проявами народної моралі. Якщо людина байдужіє до рідної мови, то в її душі вмирають віковічні духовні надбання народу, народні ідеали і прагнення, краса рідної землі. Байдужжя до свого народу і слова породжує байдужжя до інших народів і мов. Людина стає без роду і племені, котиться перекотиполем у безодню бездуховності. Страшно ж наприкінці двадцятого сторіччя, яке стукає в наші
276 серця зойком природи і стогоном рідної землі від технократичного засилля, втратити народні корені, засохнути нікчемним бадиллям на полі збайдуж-ніння.
Тільки той, хто виплекав у своїй душі красу рідного слова, зможе проникнутись уявленнями народу про навколишній світ, його думами і почуттями, любов'ю і ніжністю, ненавистю і презирством. Водночас із мелодією рідного слова вливається в серце напруга мислі й почуття, яку заніс народ у слово, вигранюючи його протягом сторіч.
Ми милуємося картинами природи, слухаємо шепіт саду, спів птахів. Бачимо, як журно хилиться колос пшениці на ниві, квіти вибігають на берег річки й зачудовано дивляться на її швидкоплин, замріяно стоять верби над водою. Земна краса завжди линула у натхненне слово. Багатюща скарбниця української пісні, казки, легенди, поезії/Усі покоління несли і вічно нестимуть у рідну мову все прекрасне на землі і в серці. У багатобарвних мовних перлинах тонко передано те, чим ми захоплюємося, що переживаємо у хвилини єднання з природою. Хай вічно звучить музика народного слова. Нехай неповторні його пахощі стануть для кожного з нас найдорожчими і найріднішими.
Від давніх часів і до наших днів митці слова прагнули оспівати красу рідної землі. У поетичних рядках увічнено ніжність серця і роздуми про людське буття. Перегорнімо ще раз сторінки книг наших найбільших чарівників слова Тараса Шевченка, Івана Франка і Лесі Українки — і ви вкотре переконаєтеся: яка сила і геніальна простота їх безсмертних творінь! Хочеться повторювати і повторювати натхненні поетичні слова. Назавжди вони входять у свідомість, будять у нас світлі думи і почуття. Навчаймося у Майстрів праці над словом.
277 Образний зміст слова особливо яскраво спалахує в поетичних творах. Слово тут набуває гнучкості і пластичності, поєднує старі і нові уявлення. У ньому втілюється нове бачення світу. Митець словом передає адресатові не тільки свої думи і почуття, але пробуджує в ньому власні. Талановитий художній твір могутньо впливає на читача. Формує з нас творчу особистість. Отож у художньому слові наявна активна творча сила.
Слово вкарбовує уявлення народу й окремої людини про світ, відображає наш досвід у всьому його багатстві й розмаїтті. Повсякчас потрібно відкривати для себе красу, неповторні барви, музику, високість і найтонші відтінки слова. Видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський називав слово «вершиною людського». Прилучення до скарбів рідної мови надає нам духовної дужості. Адже наймо-гутнішим виявом національної культури є мова. Мовець вбирає в себе дух моральних сутностей, виражених словом.
Слово відчиняє нам двері до краси світу, до радості життя. Коли воно входить у духовний світ дитини, то доторкується до ніжних струн серця, найпотаємніших глибин душі і видобуває найбільше диво — поезію. Кожен народжується в душі поетом. І головне — розбудити ці поетичні струни. Тоді народжується бажання самому повідати про красу навколишнього світу, про свої почуття і думки. До слова, коли відчуєш у собі творця, ближчають відстані, воно стає ще дорожчим.
Завдяки прилученню дитини до чарів слова виникає в неї спрага пізнання, бажання глибше опанувати духовні надбання людства. Життєдайність рідної мови значною мірою залежить від людей, які найближче стоять до слова, які присвятили своє життя вірному служінню йому,— письменників. Вони
278 мають збагачувати мову, виявляти невичерпні її можливості для вираження усіх станів людської душі. І від тебе, юний читачу, залежить щаслива доля рідної мови. Збагачуй свій розум і серце добірними зернами слова, розвивай його у праці і борні за щастя.
Невмирущість людини виявляється також у слові. Воно закарбовує на віки небуденні і буденні речі, залишає для нащадків здобутки мислі. У майбуття слово йде вивільнене від неприродності і спрямоване на досконалість думки. Мова увічнює змагання і боріння людини за світле прийдешнє. Довершеність слова виборено любов'ю і працею, титанічною напругою всіх душевних сил народу. У ньому — наше безсмертя, гармонія любові і добра, нездоланність людського духу на шляхах поступу.
Хочеться на закінчення нашої розмови висловити вам, юні читачі, одну корисну пораду. Частіше користуйтеся словниками, у яких зібрано добірне зерно слова, виплёкане численними поколіннями. У словниках ви знайдете відповіді на багато питань: що означає відповідне слово, як його використовують у мовленні, наголошують тощо. Без «заглядання» у словники неможливе досконале опанування мови.
