Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Выховець И.Р. -> "Таинство слова " -> 70

Таинство слова - Выховець И.Р.

Выховець И.Р. Таинство слова — К.: Рад. шк., 1990. — 284 c.
Скачать (прямая ссылка): tainaslova1990.djvu
Предыдущая << 1 .. 64 65 66 67 68 69 < 70 > 71 72 73 74 75 76 .. 82 >> Следующая


240 читана. Коли центральні морфологічні ознаки дієслова втрачено, то це засвідчує недієслівність дієприкметників. То якою ж частиною мови за морфологічними ознаками виступає дієприкметник?

При переході дієслів у дієприкметники посилюються прикметникові морфологічні ознаки — відмінок, рід, число: співаючий хлопець, співаючого хлопця, співаючому хлопцеві, співаючим хлопцем, співаюча дівчина, співаючої дівчини, співаючій дівчині, співаючу дівчину, співаючою дівчиною, співаюче хлоп'я, співаючого хлоп'яти, співаючому хлоп'яті, співаючим хлоп'ям, співаючі дівчата, співаючих дівчат... Прикметникові морфологічні ознаки тут не випадкові. Це граматичний показник переходу дієслова у віддієслівний прикметник.

І ще треба зіставити синтаксичні функції дієслова і дієприкметника. Дієслово звичайно виконує функцію присудка. А призначення дієприкметника — бути означенням. Порівняйте: Хлопець співає і Співаючий хлопець віддалявся від нас. Синтаксична функція означення також споріднює дієприкметник із прикметником.

Як бачимо, і набуте прикметникове значення ознаки предмета, і морфологічні та синтаксичні ознаки прикметника у дієприкметнику переважають. Через те він є віддієслівним прикметником, а не формою дієслова. Отака моя думка, шановні колеги.

Доктор наук переможно поглянув на професора. Той, уважно вислухавши свого колегу, пообіцяв ще раз повернутися до цього питання і знайти додаткові аргументи на користь дієслівності дієприкметника. Тим часом слово взяла кандидат наук. Вона побудувала виступ так:

— Я захоплено спостерігала, як учені мужі схрестили зброю, боронячи свої наукові ідеї. Вельмиша-

241 новний професор поділяє думку багатьох учених про дієслівну природу дієприкметника. А наш колега доктор наук діє іншим чином, зараховує дієприкметник до віддієслівних прикметників. Де істина? Мені б хотілося звернути увагу на те, що дієприкметники являють собою гармонійне поєднання дієслівних і прикметникових ознак. Які ж дієслівні ознаки притаманні їм? Це і значення дії, і дієслівний час, і вид, і стан, і перехідність, і здатність керувати залежними словами. Звичайно, дієприкметники утворюються тільки від дієслова. Не менш сильні також їх прикметникові особливості: позначення ознаки предмета; наявність морфологічного роду, числа та відмінка; синтаксична функція означення. Як бути у такому разі? Напевно, не потрібно надавати перевагу ні дієслівним, ні прикметниковим характеристикам дієприкметника. Логічніше було б виділити дієприкметник як окрему частину мови, яка поєднує в собі дієслівні і прикметникові ознаки.

— Важко погодитися з подібною думкою,— водночас заперечили професор і доктор наук.— Проте твердження цікаве. Давайте розглянемо й такі своєрідні слова, як дієприслівники.

Знову розпочав розмову професор Він, порівнявши дієприкметники і дієприслівники, відзначив:

— Дієприслівники, безперечно, якоюсь мірою подібні до дієприкметників, бо поєднують у собі ознаки двох частин мови. Проте вони вирізняються своєю незмінністю. Вкажу насамперед на дієслівні особливості дієприслівника: значення дії, вид, час, перехідність. Він утворюється від дієслів теперішнього часу та від неозначеної форми дієслова і є особливою дієслівною формою. Порівняйте: Згадуючи село, дівчина замислилася і Згадавши село, дівчина замислилася. Дієслівні ознаки дієприслівника є основними, визначальними. Прислівникових прикмет у нього

242 набагато менше: незмінюваність і обставинні відтінки значення. Отже, я стверджую, що дієприслівник — окрема форма дієслова.

Доктор наук зосередився і незабаром виклав протилежні міркування:

— Дієслову та іменникові, як ви знаєте, властива словозміна. А чим же відмінний від них дієприслівник? Він втратив словозміну, став незмінним словом. Втративши словозміну, дієприслівник набув специфічних прислівникових ознак, передусім здатність виражати обставинні значення (способу дії, часу, умови, причини) і синтаксичний зв'язок прилягання. Не може форма з подібними властивостями виконувати роль дієслова. Ми маємо справу з граматикою, із граматичними перетвореннями вихідних дієслівних форм. Ці перетворення ведуть до виникнення різновиду прислівників — віддієслівних прислівників.

Я не заперечую, що у дієприслівника збереглися деякі залишки вихідних дієслівних значень. Це значення дії, видозмінене в обставинне значення, і граматичні значення виду та перехідності. Наприклад: Читаючи оповідання батька, Василько марив космічними польотами; Прочитавши оповідання батька, Василько марив космічними польотами. Коли говорю про перехідність, то маю на увазі можливість віддієслівного слова поєднуватися із знахідним безприйменниковим відмінком у функції додатка. А що сталося з іншими дієслівними граматичними значеннями — часу, способу, особи? їх повністю нівельовано. Де граматичні значення роду та числа? Також їх у дієприслівнику нема. Про що це свідчить? Без сумніву, свідчить про перехід дієслова у віддієслівний прислівник. Те, що залишилося від дієслова, перестало бути головним, а тільки супровідним. Перемогу у граматичному двобої здобув прислівник. Він, відібравши у дієслова закінчення, поповнив свої
Предыдущая << 1 .. 64 65 66 67 68 69 < 70 > 71 72 73 74 75 76 .. 82 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed