Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
§ 112. Невідокремлені означення
1. Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і He має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється (без-*ежний степ; залитий сонцем степ; залитий сонцем безмежний степ).
1. Омиті росами квітки розтулюють повіки. (В. Сосюра.) 2. І сп’янілий до нестями вечір квітами пропах, солов’їними піснями заливається в кущах. (В. Сосюра.) 3. Теплом дихала настояна на травах та квітах земля. (ТО. Збанацький.) 4. Зорі сплять на *олодних [однорідні, див. § 105, п. 3], морозом зв’ялених тра-*ах. (Ji. Первомайський.) 5. Над селом стояв звичайний в осінню Пору туман. (М. Коцюбинський.) 6. Розтоптана танками мертва земля безмовно лежала навкруг. (Л. Первомайський.)
209
2. He відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку (ліс зелений).________________
I. На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли. (В. Сосюра.) 2. Тихе озеро незриме віє духом трав'яним. (М. Рильський.) 3. Вітер берези смутні хилить в солодкій дрімоті, в тихому сні. (М. Рильський.)
3. Звичайно не відокремлюються неузгоджені означення. Але коли автор хоче підкреслити важливість такого означення, то виділяє його комами, іноді —* тире.
1. Стала наближатися година [яка?] рушати в дорогу. (С. Васильченко.) 2. Настала осінь [я к а ?] з вітрами холодними, з дощами дрібними. (Леся Українка.) 3. А була б у них [яка?] хоч на курячій ніжці хатина — о, жили б! (А. Головко.) 4. Брянський, [яки й ?] з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною [ці ознаки автор хоче підкреслити], стоїть, облитий променями призахідного сонця. (О. Гончар.)
4. Від означення слід відрізняти виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється (див. § 103, п. 1)._________________________________________________
1. Ниви колгоспні розкриті [присудок] дням золотим у теплі. (В. Сосюра.) 2. А навкруги вся ніч переповнена [присудок] розміреним шумом хлібів. (О. Гончар.) 3. Герої славою повиті [присудок], -зоріє кожного ім’я. (П. Усенко.) 4. Город ровом обкопаний (присудок), дерева глиною замазані (присудок). (Грицько Гриеоренко.) 5. Весна мандрувала загадкова, сонячна, вітряна [присудок із значенням: була загадкова і т. д.]. (H. Рибак.) 6. Шлях стелився їм далекий [присудок із значенням: був далекий]. (3. Тулуб.)
§113. Відокремлені означення
Відокремлені означення в усній мові виділяються паузами та інтонацією, а на письмі — комами з обох боків, зрідка — тире.
І. Відокремлюються означення, якщо вони стосуються особового займенника я, ти, він і т. д. Іноді займенник може бути пропущений.
1. Дніпро! Th тихо в день ясний пливеш, заглиблений в мину* ле... (О. Олесь.) 2. Він стояв на кормі з веслом, суворий І краси*
210
вий, і дивився вперед поверх нас. (О. Довженко.) 3. Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей. (Петро Панн.) 4. Хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі... (M. Стельмах.) 5. Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся. (М. Стельмах.) 6. Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь. (Є. Гуцало.)
2. Відокремлюються поширені узгоджені означення (дієприкметниковий або прикметниковий зворот), якщо вони стоять після означуваного слова.
1. Рука, засмагла від роботи, нам сіє благодатний мир. (At. Рильський.) 2. Хвала тому, хто людям у приполі несе слова, подібні хлібу й солі, і співи, гідні сіяча! (At. Рильський.)
3. Лірична пісня — це душа народу, це безмежне поле, засіяне зернами історії і [сполучник поєднує два однорідні означення] заквітчане людськими надіями. (At. Стельмах.) 4. Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що е й що буде, [означення поширене підрядними реченнями] — то буде ніч... Моя ж любов — як день. (В. Сосюра.)
3. Два або більше непоширених означення після означуваного іменника обов’язково відокремлюються лише тоді, коли перед цим словом є вже узгоджене означення. В іншому випадку — відокремлення необов’язкове.
1. Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі. (Леся Українка). 2. Бескиди сиві, червоні скелі, дикі, непевні, нависли над нами. (Леся Українка.) 3. Батькові руки, важкі, загорілі, лежать на колінах у плетиві жил. (Al. Масло.) 4. Надворі зненацька сипнув дощ — рівний, теплий, рясний. (#. Ваш.) 5. Леліє даль волога і блакитна. (М. Бажан.)
4. Відокремлюються означення, відділені від означуваного слова іншими членами речення (хоч у поетичній мові, залежно від інтонації, вони можуть і не відокремлюватися).
1. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. (О. Довженко.) 2. Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі. (Леся Українка.) 3. Обліплені роями бджіл у квітні, гудуть сади. (В. Лучук.) 4. Попід стрімкими кручами, запінена, мчала на південь річка. (О. Десняк.) 5. Поле німує, знесилене літом, спить мертвим сном, руде, обдерте. (М. Коцюбинський.) 6. Тихі, ніжні зорі спадали з неба — білі, непрозорі — і клалися в намети. (Леся Українка.) 7. Щасливий той, хто вільну й горду [поетична інверсія] посіяв пісню у серця! (Т. Масенко.)
