Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
2. У середині речення слова-речення та вигуки виділяються з обох боків комами або, якщо при них є знак оклику,— тире.
1. Життя не нива, ні, воно — дорога між злом і добром, буттям і небуттям. (Л. Дмитерко.) 2. Земле рідна, о, чим далі ти від мене, тим дорожча. (Д. Павличко.) 3. Ну, що ж, нехай хлопець змалку звикає до правди. (І. Цюпа.) 4. Дерево не здержало — так ведмідь додолу впав — гуп — та просто на вовка. (Народна творчість.)
3. Проте слора о, ой, рідко ох і, ну й, якщо автор вживає їх у ролі підсилюючих часток, комами не відділяються.
I. O світе! Як збагнути твій закон? (Л. Горлач.) 2. Люди як промені, що не згасають, о ні! — лиш повертаються в сонце. (І. Жиленко.) 3. Ой зацвіла червона калина над криницею. (Народна творчість.) 4. Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько— колюче терня? (І. Франко.) 5. Вальс Шопена... Hy хто не грав його і хто не слухав? (М. Рильський.)
4. Слід відрізняти слова-речення так, ні, гаразд, що ж та вигуки від однозвучних часток і членів речення, які ні в усній мові, ні на письмі не відокремлюються.
1. Так [обставина міри] ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. (В. Сосюра.) 2. Так [тож] будьмо єдині! Ми — квіти життя. (В. Сосюра.) 3. Мовчи, так [то] подумають, що ти розумний. (Народна творчість.) 4. А човен хить-хить [присудок] під лозою. (Григір Тютюнник.) 5. Hy [присудок] до танців, до танців, кобзарю. (Т. Шевченко.)
222
274*. Перепишіть, виділяючи потрібними розділовими знаками слова-речен-ня та вигуки.
I. I. O які були великі зорі, як синіло й склилось навкруги! (М. Рильський.) 2. Прощавайте, ждіте волі,— гей на коні, всі у путь! (П. Тичина.) 3. Тисячоголосе «ура» покотилося берегом. (О. Гончар.) 4. O вірю я, що з’явиться вона, загублена, сподіваная воля. (М. Старицький.) 5. Так я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні. (Леся Українка.) 6. Всі, у кого серце вірне сонцю нашої весни, сійте зерно гей! добірне в нероз-межені лани! (М. Рильський.) 7. Ax як всього багато: неба, сонця, веселої зелені. (М. Коцюбинський.) 8. Так молодо, радісно й дзвінко. (В. Сосюра.)
II. 1. Весно, ох довго ж на тебе чекати! (І. Франко.) 2. O люди, люди, свою душу не замикайте на замки! (П. Тичина.) 3. O бідний той, хто крізь завої сині іде самотньо, мовчки, без мети. (Af. Рильський.) 4. Ox і хитрий, усе знає, а випитує. (Григорій Тютюнник.) 5. Все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (О. Гончар<) 6. O ні розлуки вічні, як вічний подих далини. (77. Воронько.) 7. Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін ку-ку! ку-ку! і сіє тишу по травах. (M. Коцюбинський.) 8. Ні сонний спокій зовсім нам не сниться, ні нас не вабить ніжна тишина — прийдешнє осяває наші лиця, неспокій творчий з вічністю єдна. (В. Симоненко.)
275 (контрольна). Запишіть під диктсску. Написане уважно звірте з надрукованим. Якщо трапляться помилки на виділення слів синтаксично не пов'язаних з членами речення, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).
1. Найвилй, [116.3] по-моєму, краса — це краса вірності. (О. Гончар.) 2. Нічого, [116.1] мабуть, для простих людей не було й немає ненависнішого, ніж війна, вояччина, мілітаризація. (О. Гончар.) 3. O [115.4] краю мій рідний, [115.1] як сонце, цвіти в душі моїй, [113.2] повній тобою. (В. Сосюра.) 4. І сонце навіть [116.1] у тумані для тебе радісно цвіте. (В. Сосюра.) 5. O 1118.1], як люблю я рідну землю. (П. Воронько.) 6. Ні [118.1], я себе не можу уявить без тебе, [115.2] Дніпре, як і без тополі. (М. Вінграновський.) 7. Гей [115.4], Гомере український, гей, Остапе Вересаю [115.1], низько кланяюсь і низько б'ю тобі своїм чолом! (Є. Гуцало.) 8. Прийми, о мати [115.3], слово це від сина, як генію твоєму чесний дар. {M. Рильський.) 9. Шуми,
[115.1] Славутичу-ріко, ростіть, [115.2] дерева юні, гінко. (М. Рильський.) 10. Чим більше темніло, тим, [116.2] здавалось, вітер дужчав. (М. Коцюбинський.) 11. Од далекого світла внизу здавалось [116.0] ще темніше. (М. Коцюбинський.) 12. Макар Семенович (так звали діда) [117.3] був у піднесеному настрої. (В. Козаченко.) 13. Ой [118.3] нё ходи, [115.1] Грицю, та й на вечорниці, бо на вечорницях дівки чарівниці! (Народна творчість.) 14. Я відчув— [117.2] і це відчуття збереглося на все
223
життя,— [101.7] що в поетичному слові криється якесь ДИВО, воно зачаровує і відкриває красу світу. (1. Цюпа.) 15. Так [118.4] ото слухай, скінчу вже в двох словах. (М. Коцюбинський.) 16. Синиця славу розпустила, що [116.2] може море запалить. (Jl. Глібов.) 17. Вовк, [116.2] може, їсти захотів. (77. Глібов.)
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ §119. Загальна характеристика складних речень
Складне речення має два або більше синтаксичних (підметово-присудкових) центрів (див. § 99, п. 1).
Складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні, складні безсполучникові і складні конструкції.
1. У складносурядному реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, відносно рівноправні. Вони поєднуються між собою сполучниками сурядності і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи (=або), або...або,-чи...чи, то...то.
