Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
272*. Знайдіть вставні слова і речення і виділіть Ix комами.
I. 1. Мабуть то й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожгіої людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне. (О. Гончар.) 2. He можна кажуть людині помолодшати, а подобрішати завжди можна. (О. Гончар.) 3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха.) 4. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і може більше не прийду. (М. Рильський.) 5. Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (77. Перво-майський.) 6. Справді краще в ріднім краю хоч і кості пою-жить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (І. Франко.) 7. Трудно розказати, для чого власне нам потрібна мрія і що вона таке, та певне в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка.) 8. На жаль світ побудований так. що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (О. Довженко.)
II. 1. Треба хліба людині й металу, треба музики і п’єдесталу, та мабуть над усе до загину треба віри людині в людину. (В. Забаштанський.) 2. Здається гори перевертав би й не чув би втоми. (М. Коцюбинський.) 3. Виходить немає нічого неможливого для людини, її розуму й сили. (С. Голованівський.) 4. Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи. (Tl Шевченко.)
5. Може ви чули, як пахне земля? (Т. Масенко.) 6. Я люблю, як буває осінню пахне яблуками у хаті. (А. Малишко.) 7. День побратався нарешті з погодою, в небо підніс малинові знамена. (А. Малишко.) 8. Чисте небо не налягало на гори, а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх. (О. Гончар.)
§ 117. Вставлені слова і речення
Вставлені слова і речення вносять у речення додаткову інформацію. Залежно від того, як вставлені силова і речення вимовляються, їх виділяють з обох боків комами, тире або дужками. їхня ж. інтонація залежить від змісту і від BPrn автора.
У вставлених реченнях розділові знаки ставляться відповз но до загальних правил. У кінці їх крапка не ставиться, але мож стояти знак оклику або знак питання.
220
І. Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами.
1. Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. (О. Довженко.) 2. Лишилася у нас, і зовсім це не хиба, глибока шана повсякчас — такі — до святого хліба! (М. Рильський.)
2. Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире.
1. Є ж люди на землі — а то б не варто й жити,— що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать. (М. Рильський.) 2. В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! (В. Симоненко.) 3. Орю свій переліг — убогу ниву!—та сію слово. (T. Шевченко.) 4. Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину. (І. Жиленко.)
3. Найчастіше вставлені слова чи речення вимовляються пониженим тоном. Тоді вони виділяються дужками або іноді комами з тире.
1. Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур. (О. Гончар.) 2. З-за погрібника пахло м’ятою (росло її там, густої та холодноТ, багато), а від хати несло духом матіоли. (Є. Гуцало.) 3. У затінках попід гінкою ліщиною (рибалки тут щоосені вудлища собі ріжуть) прозоро-зелені шпичаки конвалій, кропива з-під торішнього листя пнеться (Григір Тютюнник.) 4. Зі скреготом і брязкотом у двір,— якщо те, що залишилося, можна назвати двором,— в’їжджають два бульдозери. (О. Довженко.)
273*. Перепишіть, виділяючи потрібними розділовими знаками вставлені речення.
1. Там батько, плачучи з дітьми а ми малі були і голі, не витерпів лихої долі, умер на панщині. (Т. Шевченко.\ 2. А Ярема страшно глянуть по три, по чотири так і кладе. (Т. Шевченко.)
3. А все-таки її люблю, мою Україну широку, хоч я по їй і одинокий бо, бачте, пари не найшов аж до погибелі дійшов. (Т. Шевченко.) 4. Я вийшов за садок гілля обторкало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квітки з снігу, і став дивитися на дорогу, котрою в’їхав позавчора до цього села. (Григір Тютюнник.) 5. Взагалі Данилко за багато років приятелювання з пасічником помітив, що той не любить бувальщин «Я таке й без тебе знаю, надивився», а все навертає розмову на щось незвичайне, дивовижне, хоч воно й вигадане. (Григір Тютюнник.) 6. Незнайомий подививсь в очах його щось тепле, чоловічне! на мене глянувг він ласкаво. (П. Тичина.)
221
§118. Слова-речення та вигуки
Слова-речення (стверджувальні слова так, авжеж, гаразд, добре, еге, ага, атож, заперечне ні, питальні що ж, а що) та вигуки в усній мові виділяються паузами, на письмі — комами, знаками оклику або (в середині речення) тире.
I. На початку речення слова-речення та вигуки виділяються комою або, при окличній інтонації, знаком оклику.
1. Так, я вільний, маю бистрі думи-чарівниці. (Леся Українка.) 2. Ні, не марний труд ваш, люди ясночолі! (В. Сосюра.) 3. Ні! Я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала. (Леся Українка.) 4. Гей, піду я в ті зелені гори, де смереки гомонять високі. (Леся Українка.) 5. Гай! гай! Море, грай, реви, скелі ламай! (Т. Шевченко.)
