Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
211
5. Відокремлюються означення, якщо вони мають обставинний відтінок (до них, крім питання який?, можна поставити ще питання чому?, за якої умови? незважаючи на що?, і стоять вони переважно на початку речення).
1. Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив [пробився (чому?), бо був скроплений...]. (П. Дорошко.)
2. Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні [помирає (за якої умови?), якщо покинута...]. (Д. Павличко.) 3. Ліда, вражена, помалу відступає від нього [відступає (чому?), бо вражена]. (О. Корнійчук.)
Ta це ж просто...
Допитливий. Так багато правил...
Кмітливий. А я завчив одне, основне правило: означення не відокремлюється, якщо воно стоїть (1) безпосередньо (2) перед (3) іменником і (4) не має обставинного відтінку. З нього легко виводжу правила, коли означення відокремлюються. Для цього замінюю умови на протилежні: «безпосередньо» на «небезпосередньо», «перед» на «після», «іменник» на «займенник», «не має обставинного відтінку» на «має обставинний відтінок».
265*. 'Знайдіть відокремлені означення і виділіть їх комами.
I. 1. Як не любити любов’ю наснажених, мудрістю сповнених книг, троп невідомих, дерзань ще не зважених і небосхилів нових? (М. Рильський.) 2. Буде бите царями сіянеє жито! (T. Шевченко.) 3. Ta не однаково мені, як Україну злії люди присплять лукаві і в огні її* окраденую збудять. (Т. Шевченко.) *4. Михайло Коцюбинський напоєний сохами багатющої землі своєї — і через те він стчав безсмертним. (П. Тичина.) 5. Гарячі коні пс-махуьалн обтиканими виноградним листям головами, а дівчинка у вінку з виноградної гіллячки тягла за собою на віз кілька стятих батьком довгих лозин з делікатним лапатим листом та позакручуваними тоненькими вусиками. (М. Коцюбинський.) 6. Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав. (М. Стельмах.) 7. Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні. (Григорій Тютюнник.) 8. Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля. (М. Рильський.)
II. 1. Сповнений любові я іду по вулиці вузькій. (В. Сосюра.) 2. Він стоїть на мурі юний і прекрасний і кладе цеглини, зводить дім новий. (В. Сосюра.) 3. А тут шугають у небі реактивні літаки з швидкістю блискавок, і ефір переповнений голосами та піснями людськими. (О. Гончар.) 4. Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна. (М. Стельмах.) 5. Ми стежками підемо ясними по залитих весною полях. (В. Сосюра.) 6. Поля пробуджені сонцем від зимового сну злегка парували. (В. Козаченко.) 7. Враз темніє, і до цвяшків подібні прорізуються зорі мовчазні в осіннім небі. (JI. Первомайський.) 8. На галяву вискакує з гущини сарна і зачарована чудовим концертом зупиняється. (М. Коцюбинський.)
212
III. I. Світ до захмеління прекрасний розступався на всі чо-¦рфи боки від них. 2. Ясні, охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю. 3. Причаїлися гори заворожені красою ніколи йс бачених степів. 4. Спокійний, сумирний стоїть сад. (З тв.
0, Гончара.) 5. Нова хата біла, чепурна привітно виглядала з-за обголених лихою осінньою негодою груш. (Панас Мирний.) 6. Ми розправляли плечі у труді, і мозолі нам зігрівав тверді ще теплий кусень взятий з рук у мами. (Т. Коломієць.) 7. А далі знов полились вже дивні мелодії співучі, глибокі та ясні. (7. Нечуй-Левицький.) 8. Сполоханий світлом хижак звів голову й пильно дивився у віконце. (М. Трублаїні.)
266*. Переробіть речення так, щоб невідокремлені поширені означення стали відокремленими і навпаки.
1. Тепла ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією. (О. Гончар.) 2. У відкритім степу ні душі, лише де-не-де бовваніє похилена вітром тичка з соняшничини. (О. Гончар.) 3. В заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки. (Я. Рибак.) 4. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь. (M. Коцюбинський.) 5. В небі мерехтіли густо посіяні, по-літньому веселі зорі. (70. Збанацький.) 6. Над берегом послався невеликий, густо зацвічений білою ромашкою луг. (В. Козаченко.) 7. Одягнений у хвою, шумить дрімучий темний бір. (Н. За-біла.)
§ 114. Відокремлення прикладок
1. Прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й означення взагалі (див. § 113), з тою лише різницею, що тут для виділення частіше використовують тире.
I. І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду. (А. Малишко.) 2. Щастя, воно, як ластівка, живе не під кожним дахом, (77. Талалай.) 3. Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злеті-лись до вікна. (П. Воронько.) 4. Дзвіночок сміху — мій син — прокидається вранці. (Є. Гуцало.) 5. Доцвітали конвалії в травах, голубої весни прапори. (В. Симоненко.) 6. Мандрівник вічний — евблаганний час іде вперед, його не зупинити [іде (чом у?), бо *ін мандрівник...]. (77. Дмитерко.) 7. Палкий патріот і переконаний співець дружби народів, Павло Григорович Тичина з незмірною ніжністю говорить і про Горького, і про Коцюбинського, про Гурамішвілі [говорить (чому?), бо він патріот...]. (Af4 Рильський.)
2. Завжди відокремлюються прикладки, які приєднуються до °значуваного іменника словами тобто, або (=тобто), чи
213
(—тобто), наприклад, зокрема, особливо, на ім'я, на прізвище так званий, родом (пор. §§ 109, п. 3; HO).__________________
