Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишеться з великої букви: O слово ріднеї Ти стоїш на чаті предковічних пам'яток святині. (П. Куліш.)
До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.
1. Іменник у кличній формі (разом із залежними словами) виступає в реченні лише звертанням._______________________________
І. Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім’я щастя на землі! (В. Сосюра.) 2. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. (П. Грабовський.) 3. Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко.) 4. Мріє, не зрадь! (Леся Українка.)
2. Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони (пор. § 95, п. 2). При ньому стоять або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. (Ці займенники до групи звертання не входять.)
1. Учитель мій! Як ми тебе любили... (В. Сосюра.) 2. Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній. (M. Рильський.) 3. Україно моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. (А. Малишко.)
4. Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт. (П. Дорошко.) 5. Хлюпни нам [ти], море, свіжі лави!
O земле, [ти] велетнів роди! (П. Тичина.) 6. Зіроньки [вони — підмет] ясні небо покрили, вийди [ти], дівчино, серденько миле. (Народна творчість.)
3. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил.
І. Будь славен, мир, поля, [107.1] І ріки, і цвіт червоної зорі! (В. Сосюра.) 2. Слався, наша юність, [107.1] і сади, й діброви, і міста, і села, край орлиний мій! (В. Сосюра.) 3. Оставайтеся здорові, мої високії тополі [107.2] і хрещатий барвіночку! (Т. Шевченко.) 4.. Прощай, сине море, [113.3] безкрає, просторе. (Леся Українка.) 5. Слово, [114.1] моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка.)
4. Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. He відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.
216
1. Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках. (7. Нехода.) tL Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра.) 3. Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський.) 4. сОй [вигук], сину!> — сМамо!> І скрипнула дверми, і впала на поріг. (А. Малишко.)
5. І погляд твій німий, о [частка] мати, понад землею загримів. (М. Рильський.) 6. Ой [частка] Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шевченко.)
270*. Знайдіть звертання і виділіть Ix комами. Якщо в звертаннях є однорідні або відокремлені члени, то теж поставте, де треба, коми.
I. 1. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку. (В. Стус.) 2. Я сонця жду, і сонце зійде, і ранок прийде — вір моя мила, жди і радій! (О. Олесь.) 3. Агей поети глибше тон. (77. Тичина.) 4. Зачерпнімо любі друзі ми води одним відерцем! (77. Тичина.) 5. Лети моя пісне за гори й долини. (В. Сосюра.)
6. З-над річки лине пісня голосна. (М. Рильський.) 7. Розлягайся скибо чорна, сійся зерно і рости! (М. Рильський.) 8. Зеленійте доли і лужечки і орли здіймайтесь ув імлі, розливайтесь круті бережечки по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко.)
II. 1. Дзвени моя пісне крилата в вітрах, світової весни.
2. O мій народе Прометея ти маєш душу молоду. 3. Тобі країно моя і перший мій подих, і подих останній тобі. (З тв. В. Сосюри.)
4. Я всі слова свої не злі, всю душу пристрасної вдачі, всі почуття мої гарячі тобі Вітчизно віддаю. (Tl. Воронько ) 5. Якою ж ви силою володієте сині небесні потоки ви білі хмари і ти пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? (Григорій Тютюнник.) 6. Лети ж о ніч, щоб день тобі на зміну прийшов новий. (В. Сосюра.) 7. He стелись тумане не шуміть тополі не печальте очі ви берізки голі! (В. Сосюра.) 8. Прощайте росяні долини і села сповнені краси. (О. Підсуха.)
§ 116. Вставні слова і речення
Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.
Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків: 1. Безумовно, буде дощ. 2. Здається, буде дощ. 3. Кажуть, буде дощ. 4. На жаль, буде дощ. 5. Майте на увазі, буде дощ. 6. Отже, буде дощ.
У реченні вставні слова і речення:
1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ,
217
правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
