Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
1. Жито, пшениця, ячмінь, гречка, кукурудза, соняшник, щавель. 2. Вишня, груша, яблуня, порічки, шипшина, полуниці, ліщина. 3. Троянда, півонія, жоржина, хризантема, шавлія, посаджений, вирощений. 4. Чебрець, нехворощ, пижмо, чистотіл, спориш, м’ята, реп’ях. 5. Шпак, щиглик, жовтобрюшка, синиця, дятел, дзьоб, бджола.
18
РОЗРІЗНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА ДЗВІНКІСТЮ І ГЛУХІСТЮ
§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
Сонорні приголосні завжди вимовляються чітко: дим, рів, сон, орел, вир, гай, сонце, гурт, черемха, жовтий. Тому при позначенні їх на письмі ніяких труднощів не виникає.
Сплутати можна лише парні дзвінкі і глухі, які іноді звучать однаково: призьба і просьба [проз'ба], ходьба і молотьба [мо-лод'ба], нігті [н'іхт'і] і віхті. Тому при позначенні їх на письмі треба пам’ятати таке.
1. Дзвінкі приголосні в літературній вимові завжди звучать дзвінко — і в кінці слова (гриб, плід, вуз, важ, міг), і перед глухими приголосними (рибка, гадка, везти, дужка, могти).
Виняток становить звук JrJ, який у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр (і похідних) вимовляється як [хJ: [лехко], [вохко] і т. д. В інших словах звук [г] і перед глухими не втрачає своєї дзвінкості: лягти [л'агти], могти [могти], бігти, бігцем, стерегти, тягти, одягти, домігся.
У словах тхнути, тхір, натхнений, натхнення (і похідних) вимовляємо і пишемо т (хоч ці слова й походять від дихати, надихати).
1. Стежка стелиться бита поміж трав, серед жита. (Jl. Перво-майський.) 2. Було затишно і пахло вогкістю. (А. Головко.) 3. Любові легкого шляху не треба. (Леся Українка.) 4. У плоть мою, не навчену літать, впиваються, неначе кігті, зорі. (Д. Пазличко.)
5. Була у прадіда сорочка, в дьогті прана,— на випадок чуми. (П. Воронько.) 6. У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення. (О. Гончар.) 7. З грудей мимоволі вирвалось полегшене й радісне зітхання. (В. Козаченко.)
2. Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних їм дзвінких: боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], лічба [л’ііикба], вокзал [вогзал], футбол [фудбол].
Щоб перевірити, яку букву написати в слові, треба сумнівний приголосний поставити перед голосним або сонорним: боротьба — боротися, просьба — просити, повсякденний — всякий день, мимо-хідь — мимо проходячи, нігті — ніготь, віхті — віхоть, брязк — брязнути, мигтіти —мигнути, мабуть — має бути.
У деяких словах написання таких приголосних не перевіряється: призьба, вогко, мерехтіти, вокзал, анекдот, футбол. Правопис Цих слів треба запам’ятати.________________________________________
1. Законів боротьби [боротися] нікому не зламати. (П. Тичина.) 2. Оце возовиця підходить, а там і молотьба [молотити]. (А. Головко.) 3. Ні розваги, ні просьба [просити], ні грізьба [грозити] — ніщо не помагало. (М. Коцюбинський.) 4. У грубці [гру-бя) гуло — догоряли скіпки [скіпочка]. (П. Воронько.) 5. Поблідла місячна скибка [скибочка] висіла низько [низенько] над
19
сірим імлистим обрієм.(ІЗ. Козаченко.) 6. Над берегом висів соло* ний туман од дрібних бризків [бризнути]. (М. Коцюбинський.)
7, Очі сліпило мигтючістю [мигнути, миготіти] неба й води. (О. Гончар.) 8. Повітря було таке п’яне й повне щебетання, що мимохіть [мимо хотіння] бажалось руху, крику, реготу. (М. Коцюбинський.) 9. Вже скоро, мабуть [має бути], почнеться мітинг. (В. Собко.)
Ta це ж просто...
Допитливий. Отже, в нашій мові переважає дзвінкість: сонорні завжди вимовляються дзвінко, дзвінкі не оглушуються, а глухі іноді стають дзвінкими.
Кмітливий. У правописі дзвінких нема нічого складного: пиши як чуєш Тільки в шести словах вимовляємо [х], а пишемо г. Небагато й тих слів, у яких замість глухого чується дзвінкий: боротьба, молотьба, отже, просьба, осьде, лічба, повсякденний. Великдень, аякже, якби, екзамен, вокзал, анекдот, рюкзак, айсберг, футбол. Ix можна й запам’ятати.
26. Поясніть різницю в значенні співзвучних слів казка і каска, гадка і гатка, мимохідь і мимохіть, гриб і грип. Які ще подібні пари слів ви можете назвати?
27*. Перепишіть, добираючи з дужок потрібні букви.
I. 1. Мій поклик: праця, боро(т, д)ьба, свобода... (І. Франко.)
2. До правди тя(ш, ж) ко ми доходим, неправда прийметься за мить.. (Д. ГІавличко.) 3. На бистрині неле(х, г)ко плавать. (Д. Пав-личко.) 4. Хоч як неле(х, г)ко розібратись у подіях, проте най-ва (щ,жччіе розібратись у собі. (В. Забаштанський.) 5. Мечуться хвилі горбаті, гострять об палубу кі(х, г)ті. (JJ. Костенко.) 6. Треба тільки за діло дружно братись, урожай виростити, голод перемо (х, г)ти, спекулянтів — до ні(х, г)тя. (70. Збанацький.) 7. Мати сидить на при(с, з)ьбі коло хати та вовну з кужеля пряде. (T. Шевченко.) 8. Десь збоку во(х, г)ко підпадьомкає перепел. (М. Коцюбинський.)
II. І. Золотою йду травою, як водою, коники з-під ніг — як бри(с, з)ки. (Д. Павличко.) 2. В кімнаті ніби поле(х, г)шено зі (т,
д)хнулося всім. (О. Гончар.) 3. Ва(ш, ж)кі повіки мимохі(т, д)ь спускались на очі. (М. Коцюбинський.) 4. Маланка скочила з при(с, з)ьби і пожбурила грудкою. (М. Коцюбинський.) 5. Bo(х,
