Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
31*. Перекладіть на українську мову. Зіставте правопис кінцевих приголосних у префіксах російської і українсько? мов.
1. Старик с улыбкой расстегнул пиджак и вынул из кармана ветку лавра. (К. Симонов.) 2. Извольте, я буду молчать; но расстаться с моими убеждениями я не могу. (О. Островський.) 3. Порядочный человек нигде и ни в каком случае не должен отступаться от своих убеждений. (I. Тургенев.)
22
ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ
§ 11. Чергування приголосних
Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з’являється інший, тобто відбувається чергування звуків.
1. Найпоширеніші такі чергування приголосних:
г — з — ж (нога — нозі — ніженька);
к _ ц — ч (рука — руці — рученька);
х — с — ш (вухо — у вусі — вушенько).
2. У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні:
д — дж (сидіти — сиджу);
т — ч (летіти — лечу).
3. По-іншому ці приголосні не чергуються: не може, наприклад, звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т. д.
Проте в кількох словах як виняток ця закономірність порушується — у них замість чн вимовляємо і пишемо шн: рушник, рушниця; дворушник, соняшник, сердешний (тільки в значенні «бі-долашний>), мірошник, торішній,— хоч ці слова походять відповідно від рука, сонце, серце, мірка, торік.
L Це колишні воїни-герої підіймають сонячні [сонце] міста. (В. Сосюра.) 2. В городі соняшники [виняток] жовті на тин посхилялися. (А. Головко.) 3. Кожний ніжнйй рух сердечний [серце] в пісню срібну переллю. (О. Олесь.) 4. Ягняті нікуди тікати, стоїть, сердешне [виняток], та дрижить. (77. Глібов.) 5. Легко-легко на столі диха буханець пшеничний [пшениця]. (І. Жиленко.) 6. Довкола, скільки оком кинеш, слався безмежний молочний [молоко] сніг. (Є. Гуцало.)
Ta це ж просто...
Допитливий. Отже, задньоротові г, к, х переходять у зубні з, ц, с (свистячі) й передньопіднебінні ж, н, Lu (шиплячі), а в дієсловах — зубні д, т переходять у передньопіднебінні (дивися таблицю приголосних). Тобто звуки чергуються від ТОГО, що змінюється місце їхнього творення.
Кмітливий. Ая ці чергування запам’ятав у прикладах, поданих до правил.
32. Перепишіть, вставляючи пропущені букви відповідно до правил чергування приголосних.
1. Смуга — на ему і, сму..ка. Щука — щу..і, щу..ка. Муха — мУ~і, му..ка. 2. Ріг — на ро..і, нарі..ний. Бік — на бо..і, бі..ний. Горох — у горо..і, горо..ок. 3. Ходити — хо..у. Хотіти — хо..у. 4. Омолодити — омоло..ений, обмолотити — обмоло..ений.
2*
33*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви ч або ш.
І. Степи стояли в соня..них шапках, чекали жнив пшени..ні й житні ниви. (Д. Луценко.) 2. Мати сіяла сон під моїм вікном, а вродив соня..ник. І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман’ мені — соня..но. (Б. Олійник.) 3. В серде..нім співі та розмові щирій як непомітно відпливає час. (О. Ющенко.) 4. Ходить ніч по саду місячними кроками. (77. Тичина.) 5. Наш серде..ний‘ Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся. (Г. Квітка-Основ'яненко.) 6. Дачники смажили на березі ставу яє..ню, поправлялися на сма..них коропах, линах і карасях. (70. Мокрієв.)
§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи2 і суфікса можуть зазнавати різних змін.
1. Два приголосні звуки зливаються в один звук, а саме:
а) г, з, ж + ськ(ий), ств(о) зьк(ий), зтв(о): Кривий Ріг — криворізький (криворіг + ський), Кавказ — кавказький, Запоріжжя — запорізький; убогий — убозтво (убог + ство), боягуз — боягузтво;
б) к, ц, ч + ськ(ий), ств(о) -*• цьк(ий), цтв(о): Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький/ Гадяч — гадяцький; козак — козацтво, ткач — ткацтво, молодець — молодецтво;
в) xt Ct ш + ськ(ий), ств(о) -> ськ(ий), ств(о): чех — чеський (чех + ський), Черкаси — черкаськийt Сиваш — сиваський; птах — птаство (птах + ство), товариш — товариство.
Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: тюркський, баскський, казахський.
I. В небі волзькому у млі пролетіли журавлі. (О. Гончар.)
2. Золота кавказька спека дні над морем налила. (А. Малишко.)
3. Я опускаюсь у шлюзи Запорізької греблі. (О. Довженко.)
4. Чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята. (О. Гончар.) 5. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане птаство. (І. Нечуй-Левицький.) 6. Чумаки, що їздили в Крим, добували сіль у Сиваському озері.
2. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -#с-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -#с- випадає: ЇГятихат-ки — п'ятихатський, Чукотка — чукотський, Димерка — димер-ський.
1 У значенні «бідолашний».
2 Основа, від якої утворюється нове слово.
24
І. рівними струмками диміли рибальські [рибалк + ський] вог-йща. (Я- Ваш.) 2. Центром Звенигородського збройного повстання 1918 року проти німецьких окупантів було місто Звенигородка. З На крайньому сході Росії розташований Чукотський [чукотк + ський] півострів.
3. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:
