Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
7
4*. Усі звуки в поданих словах на письмі позначаються за фонетичним принци, пом. Запишіть ці слова буквами.
(думка), [казка), [птаство), [ткацтво), [чесний), [корисний^, [хвастливий], [француз'кий], [чес'кий], [сивас'кий), [руч-ний], [рушник], [дужчий], [важчий], [кан'йон], [батал'йон], [л'он).
5*. Керуючись морфологічним принципом написання слів, вставте пропущені букви в споріднених словах.
Багатий — бага..Ство, люди — лю.хтво, громада — громадський, студент — студентський, гігант — гігантський, турист — туринський, пропагандист — пропаганди..ський, молотити — мо-ло..ьба, просити — про..ьба, лічити — лі..ба, кіготь — кі..ті, віхоть — ві..ті, далекий — дал..ч, великий — вел..ч.
§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
Письмо, яким ми користуємося, було створене понад 1100 років тому для старослов’янської мови. З часом воно змінювалося, удосконалювалось, а українські вчені пристосували його до звукової системи нашої мови. Але не повністю: деякі способи позначення звуків залишилися такими, якими вони були в давнину (традиційний принцип правопису). Через те букви в українській мові не завжди відповідають певним звукам.
1. Для звуків [дж] і [дз} немає окремих букв. їх позначаємо бук-восполученнями дж і дз: ходжу, дзвоник. Такі буквосполучення
треба читати, як один нероздільний звук: [ходжу], (дзвоник].
Як два звуки буквосполучення дж і дз читаються лише тоді, коли д належить до префікса (від-, під-, над-, перед-, серед-), а ж або з — до кореня: підживити, переджнивний, відзначити, Середземний.
2. Буквами щ та ї передаємо завжди два звуки — [шч] і [йі]: щука, їжак, в'їзд.
Буквосполучення шч в українській мові не вживається, замість нього пишеться буква щ: Мелашка — Мелащин, блиск — блищати.
3. Букви я, ю, є:
а) безпосередньо після приголосних позначають один звук [а], M * Iе! * м’якість попереднього приголосного: ляк [л'ак], люк [л'ук], ллє [л'л'е];
б) в інших випадках — два звуки йа], [йу], [йе]: яр [йар], баюра [байура], б’є [бйе], портьєра порт'йєра].
4. Буквою ь позначаємо м’якість приголосних: блакить [бла-кит'],лбо« [л'он), каньйон [кан'йон].
До вправ, позначених зірочкою, наприкінці книжки подано відповіді.
6. Поясніть різницю в значенні виділених однакових букв і буквосполучень.
Сяяти, м’якосердя, ягня, малюють, Рилєєв, підзеленити і подзеленькати, підземний і подзьобаний, віджити і воджу.
7. Чому римуються наведені пари слів, хоч кінцівки в них пишуться неоднаково? Запишіть ці слова в транскрипції.
Яр, жар; сад, ряд; пейзаж, пляж; в’юн, цвіркун; плющ, кущ; шхуна, дюна; йдеш, ллєш; моїх, сміх; мовчу, дощу; коліща, свіча; печера* портьєра; хата, ягнята; люди, груди.
8. У кожній парі допишіть слово, яке відрізнялося б від попереднього лише одним першим звуком (не буквою).
Джаз — г..., джміль — х..., дзень — д..., дзявкати — г..., дзьоб — л..., льон — с..., люк — л..., лак — л..., їсти — с..., юшка — в..., тяма — я..., ясно — р..., цькувати — о..., щенята — о....
9. Прочитайте вголос, правильно вимовляючи звуки, позначені виділеними буквами.
1. Старе одживає, нове — народжується. (Остап Вишня.)
2. Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій над тихим джерелом, що в теплій мураві дзюркоче. (Af. Рильський.) 3. І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові. (Af. Вінграновський.) 4. Зорі тонко подзенькують: «Дзінь-дзінь»,— дзвінко подзенькують, мов на люстрі кришталь. (Б. Олійник.) 5. Мати вийшла на ґанок і дивиться в небо. (Б. Олійник.) 6. Щебечуть і джерготять пташки та шурхотять ящірки в траві. (Марко Вовчок.) 7. Гілки квіток сплелися на вікні, неначе грати. (Леся Українка.)
10. Випишіть у три колонки слова, у яких: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв.
Радію, праця, рідня, дзюркіт, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, емальований, цятка, об’їзд, сім’я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати.
Ключ. З перших букв повинен скластися вислів Максима Горького.
11. Слова, подані в транскрипції, запишіть буквами. Зверніть увагу на розбіжності між вимовою і написанням.
І. [хоЯ>ку], [посаЗику], [кукуруза], [найїижчати], [надзвичайний]^. [ґанок], [ґелґотати], [ґуЯ5ик], [голос]. 3. [крайіна], [зайіду], [зайду], [кушч], [мурашчин], [шчука], [штука]. 4- [йасно], [р'асно], [кайук], {кан'ук], [кр'ук], [крук], [мийе], [син'е]. 5. [ден'], [дин'а], [л'амка], [латка],
[л'ул'ка], [лутка].
§ 4. Значущі частини слова
Український правопис у своїй основі фонетико-морфологічний, т°бто враховує не тільки звучання слова, а й його будову. Тому, Щоб правильно написати слово, треба знати, з яких частин воно Гадається.
9
У словах ми виділяємо основу і закінчення, а в основі — корінь, префікс і суфікс.
Визначаючи частини слова, потрібно орієнтуватися не на його написання, а на вимову, на звуковий склад.
1. Щоб знайти основу й закінчення, зіставляємо між собою різні форми того самого слова. Незмінна частина слова буде основою, змінна — закінченням.
Іменник змінюємо за відмінками й числами: сімй-а (CiMfR)l сімй-і, сімй-у, сімй-ею, сіней, сімй-ам, сімй-ами, сімй-ах.
