Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
а) на стику твірної основи і суфікса чується [0], [ц]: люд+ ський [л'уВ'кий], люд + ство [л'уЯ5тво], брат + ський [бра* ц'кийЬ брат + ство [брацтво];
б) кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються: студент + ський (студен'с'кий], студент + ство [студенство], турист + ський [турис'кий], модерніст + ський [мо-дерн'іс'кий].
Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом (див. § 2, п. 2): людський, людство, братський, братство; студентський, студентство, туристський. Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ ський), які пишуться за фонетичним принципом.
I. А скільки в нас багатства [багат + ство] і щастя золотого. (77. Тинина.) 2. На сирітські [сиріт + ський], людські [люд + ський] сльози він чутливе серце мав. (1. Франко.) 3. Уперед до завзятого бою за громадські [громад + ський] та зласні права. (П. Грабов-ський.) 4. Бея солдатська [солдат + ський] маса підвелася раптом, як одна людина. (О. Довжгшо.) 5. 1, йдучи на бій, ми поклялись залізно, що виб’єм-меч з фашистської [фашист + ський] руки. (О. Гончар.) 6. Над обрієм сонце звелося, гігантську [гігант + ський] відкинувши тінь. (М. Бажан.) 7. Дівчата танці танцювали, шотландські [Шотландія] танці на мечі. (П. Тичина.)
4. Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м’яко: [ковал'с'кий], [пан'с'кий], [к'ін'с'кий], [волин'с'кий].
Але м’який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м’який знак не ставиться: ковальський (коваль+ський), але: панський (пан+ський), кінський (кінь+ ський), волинський (Волинь+ський)._________________________________
Велетенські [велетень + ський] бачу цілі я на обріях світів. W. Рильський.) 2.Кінський [кінь+ський} тупіт завмирав удалині 1 врешті зовсім затих. (rAf. Коцюбинський.) 3. Волинський [Bo-6 ський] праліс, нетрища глухі обабіч обступають їм шляхи. (Al. Бажан.) 4. Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській ігУЦул+ський] родині Палійчуків. (М. Коцюбинський.) 5. Жан п°садив пляму з сметани на адміральську [адмірал + ський] тУЖурку. (М. Коцюбинський.)
25
Ta це ж просто...
Допитливий. Із правописом суфіксів -ськ(ий) і -ств(о) не так уже й просто.
Кмітливий. Справді, тут важко вигадати щось для запам’ятовування всіх правил. Але принаймні запам’ятати перше з них мені допоможуть мої «шпаргалки», які я завжди ношу з собою: нога — нозі — ніженька, рука — руці — рученька, вухо — у вусі — вушенько.
34. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і запишіть Tx у.три колонки: 1) ті, у яких внаслідок злиття двох приголос них утворилися звукосполучення -зький, -цький. -ський; 2) ті, у яких перед -ський пишеться м’який знак; 3) ті, у яких м’якість приголосного перед -ський м’яким знаком не позначається.
Сиваш, Лохвиця, Ірпінь, Ворзель, Поділля, Острог, Волноваха, Лопань, Оскіл, Одеса, Юкатан, Устилуг, Бершадь, Вишнопіль, Ангола, Оболонь, Несвіж, Арциз, Забайкалля, Ізмаїл, Вятка, Ільмень, Случ.
Ключ. З перших букв прочитаєте вислів П. Тичини.
35. Від поданих слів утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і за пишіть Ix у дві колонки: 1) ті, у яких сполучення суфікса -ськ'(ий) з кінцевим приго лосним твірної основи пишеться за фонетичним принципом; 2) ті, у яких написання цих сполучень не збігається з вимовою.
Ятрань, Новоселиця, Абхазія, комендант, завод, Рига, альпініст, Овруч, дивак, Волгоград, село, якут, Калуш, журналіст, Арал, емігрант, Житомир, Ельбрус.
Ключ. З перших букв* прочитаєте народне прислів’я.
36*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
I. 1. Від шахт (донець + ських) і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю. (В. Сосюра.) 2. Вже не вперше з (Запорож -f ської) Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам. (А. Кащенко.) 3. Моя (солдат + ська) доля почалася далеко-далеко від рідних країв. (П. Загребельний.)
4. (Гігант + ські) мечі прожекторів метушливо сікли хмари. (JI. Смілянський.) 5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти (фашист -f- ських) танків і гармат. (М. Рильський.) 6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним (велетень + ським) м’ячем викочувалося сонце. (В. Козаченко.) 7. (Птах + ство) веселе примовкло. (П. Тичина.) 8. Скільки краси в (товариш + стві), в любові людини до людини! (О. Довженко.)
II. І. Природа — вічне джерело (люд + ської) творчості, (люд+ ського) мислення. (М. Рильський) 2. Набираюсь сип од природи, од (сіл + ського) повітря. (М. Коцюбинський.)
3. Сонце запалило зеленим вогнем (кінь + ський) щавель. (М. Коцюбинський.) 4. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до (сусід + ського) лиш двора. (А. Малишко.)
5. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє (багат + ство). (M. Коцюбинський.) 6. Гули
26
бджоли, щебетало (птах + ство). (А. ТеСленко.) 7. (Студент -j-ське) плем’я — молоде, задьористе, гаряче — штурмує фортеці знань. (Ю. Яновський.) 8. (Хват + ський) сержант Василь у (танкіст + ському) комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається. (С. Журахович.)
