История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
^0 Див.: Верхратський /. Говір батюків, с. 11, 49, 51.
346 Див.: Бандрівський Д. Г. Фонетичні особливості бойківських говірок Боринського і Турківського районів Дрогобицької обл.— В кн.: Дослідження і матеріали з української мови, т. 1. K., 1959, с. 12.
34? Див.: Верхратський /. Про гсвір галицьких лемків, с, 32,
269 деяких слів, хоч теж непослідовно; пор. един, еден і один, оден, еврах і оврах (Ж., І. 213) тощо. Можливо, що між зміною [е] на [о] після споконвічно м'яких приголосних перед твердими та зміною рочаткового звукосполучення [je] в [о] ще в давньоруський період виник в названих говорах аналогійний зв'язок; не виключено також, що процес зміни [е] на [о] гальмувався живими контактами з західнослов'янськими мовами, особливо в тих діалектах, цкі безпосередньо перебували на межі з ними. В говорах, які після шиплячих та [j] в одних словах зберігають [е], а в інших — на його місці у тій же позиції розвинули [о], процес переходу [е] в [о] належить до пізнішого періоду, ніж відбувався він в основному масиві давньоруських діалектів. Власне, в цих мав місце це фонетичний процес закономірної зміни одного звука в інший, а процес витіснення* заміни етимологічного [е] чи [е] з [ь] голосним [о] внаслідок впливів суміжних говорів, у яких лабіалізація [е] після споконвічно м'яких приголосних перед твердим була реалізована ще в давньоруський період. І цілком природно, що таке витіснення охопило не всю лексику, у якій виявляється розглядане фонетичне явище, а лише її частину, причому в різних говорах не завжди ту саму.
Зміна [е] на [о] після шиплячих та [j] ускладнилась в українській мові впливом граматичної аналогії, внаслідок чого в окремих формах слів така зміна відбулась і тоді, коли фонетичних' умов для неї не було. Аналогійними причинами зумовлена поява [о] на місці давнього [е] у деяких відмінкових формах іменників та прикметників, а саме:
а) перед пом'якшеним приголосним у дав. й місц. відм. одн. іменників жін. роду на -а (жоні, щоці, бджолі) за аналогією до цих же іменників в інших відмінкових формах, у яких голосний [е] змінився на [о] перед твердим приголосним (жона, жони, жону, жоною, щока, щоки, щоку). TajKy зміну писемні пам'ятки староукраїнської мови засвідчують досить часто: жонЬ (ВС, 1347, АЗР, І, 15; P., гр. 1446, 152; АЖ, 1583, 66; К. 3., к. XVII — п. XVIII, 95), щоцє (АЖ, 1584, 129).
б) За таких же умов у місц. відм. одн. іменників чол. і серед, роду: у вечорі, чолі, жомі, у пшоні, ?a чолі; пор. у чолЪ (К. 3., 365).
в) У дав.— місц. та род. відм, одн. іменників жін* роду на приголосний (більшості, свіжості, пекучості) за аналогією до іменників тієї ж відміни, в яких [о] стоїть після здавна твердих приголосних (радості, ясності).
г) У род. відм. одн. прикметників жін. роду у відповідних формах числівників та займенників (свіжої, більшої, гарячої, безкрайої, першої, нашої) за аналогією до прикметників та відповідних числівників і займенників з основою на здавна твердий приголосний (молодої, нової), а також тих форм, у яких [о] з [е] розвинувся перед твердим приголосним (гарячого, гарячому, свіжого, свіжому, безкрайого, безкрайому, першого, першому, нашого, нашому). Пор. нашои (P., гр. 1393, 49; гр. 1433, 121), горячои (К. 3., к. XVII — п. XVIII, 115).
270 д) B op. відм. одн. прикметників та відповідних форм числівників і займенників жін. роду (гарячою, чужою, свіжою, більшою, першою, нашою) за аналогією до форм типу молодою, новою, нового, молодого, другою, нашого, другого. Пор. нашою (Р., гр. 1446, 152), чужою (К. 3., к. XVII — п. XVIII, 259),
Аналогією до іменників з основою на твердий приголосний (дібровою, дочкою, саном, столом, Петрові) зумовлений перехід ненаголошеного й наголошеного [е] в [о] після шиплячих, як і інших пом'якшених приголосних, у позиції перед [j] та [т]з [т'] в ор. відм. одн. іменників чол., жін. і серед, роду та в дав. відм. одн. чол. роду перед [w'], що властивий багатьом сучасним українським діалектам: грушою, межою, кручою, сторожом, ножом, товаришом, гайом, товаришові; літ, грушею, межею, кручеюj сторожем, ножем, товаришем, гаєм, товаришеві; пор. врочищом (АЖ, 1583, 45).
Внаслідок аналогійного впливу [є]' іноді змінюється на [о] не лише після шиплячих та [j], а й після інших, звичайно палаталізованих, приголосних. Так, аналогійними впливами зумовлена зміна [є] на [о] у таких формах, як пеньок, опеньок, пісеньок, відьом, синього, осіннього (пор/ стіжок, ніжок, чужого, нового). Голосний [о] у слові тьохкати належить до явищ звуконаслідних.
Аналогією до восьмий викликаний перехід [е] в [о] в числівнику сьомий (із семыи); за аналогією до форм нього, ньому, в яких зміна [е] в [о] фонетично закономірна, як і в його, йому (jeho joho, je-mu jomu; njeho ->• n'eho ->• n'oho, njemu n'emu n'omu), виник голосний [о] на місці [е] в займеннику сього, сьому (цього, цьому); хоч могли впливати тут і форми тйпу того, тому.
Аналогія до льон, льону зумовила перехід [е] в [о] в іменнику льод (із лєдь)> що відомий багатьом діалектам (Гр., І, 384) при літературному лід, та в формі льоду (із лєду). J
