История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Виникає питання, що в такій позиції означали літери у та ю, який звук перейявзш^гіїими? В~суча(!йій науці, зокрема в працях радянських учених, переважає традиційний погляд, йкого додержувались ще O. О, Потебня,TL Г.'ГЖитецький, К. П. Михальчук, О. О. Шахматов та інші дослідники, а саме, щсидифтонгізацію [о],' [ё] в нових закритих складах пережили всі українські говори* як
362 Див.: Венєвцева Jl. В. Зазнач, праця, с> 189—190.
3^8 Див.: Сеащенко А. О. Фонетичні особливості мови актових книг ^роле-вецького міського уряду.—Вісник Харківськ. ун-ту, № 7, Сер. філол., вип, 1, 1965, с. 111/
275 південні, так і північні, що в південних говорах української мови ці голосні еволюціонували в напрямі до монофтонга [і] через обов'язкову для них стадію дифтонгів; отже, літери^у^іо^иаисемних пам'ятках староукраїнської мови позначали в новому закритому складі дифтонгічні, або неоднорідні, голосні різної якості 354. ^ Однак існує й інший погляд на еволюцію [б], [ё] в українській мові. Так, Т. Лер-Сплавінськии вважає, що ці голосні в південних •^українських говорах дифтонгізації не зазнавали, а змінювались в [і] внаслідок їх звуження через монофтонги [u], [U], які підпали процесові делабіалізації 355; дифтонгізація [о], [є] властива була лише говоралГтгШпчного ареалу української мови. У наш час такої ж думки додержується В. Курашкевич, О. Н. Савченко та ін. 356.
Стоячи на тих же позиціях, дехто з учених висував припущення, що в діалектах, які лягли в основу сучасних південних говорів української мови, відбулося внаслідок асимілятивних впливів звуження [о], [е] ще до занепаду [ъ], [ь], що й зумовило їх дальнішу трансформацію в монофтонг [і] 357, отже, генетичний зв'язок між рефлексацією [о], [е] в північному й південному масиві українських говорів порушився ще до втрати зредукованих у давньоруській мові. Інші, навпаки, додержувались погляду, що спершу в усіх українських говорах етимологічні [о], [е] розвинулись у довгі закриті монофтонги, які в північному ареалі під впливом наголосу дифтонгізувались, а в південному — через стадію [u] трансформувались у монофтонг [і] 358.
Отже, питання про рефлексацію [б], [ё] в [і] у південних говорах української мови досі залишається дискусійним. Але припущення, що передбачає стадію їх дифтонгізації для всіх говорів української мови, видається найбільш аргументованим. Найпереконливішим доказом на його користь є те, що в периферійних говорах південно-західної діалектної групи, наприклад у деяких гуцульських на Cy-чавщині, досі зберігаються залишки дифтонгів різної якості — [ui], [uy], [йы], [ы*] — на місці етимологічного [о] в новому закритому складі: муіст, pijic (= ріс), буілиіе, нуіиі (= ніж), руіч (= річ); двуир, пуит (== під), вуйн, муист, груим, поруиг, руик, стуиу (-стіл); руык (-рік), окуып; KbiiHt, кьїз, мы[ст, плы1т, дры!т та ін.
354 Див. Булаховський JI. А. З історичних коментарів до української мови. Голосні повного утворення, с. 102; Назарова Т. В. К проблеме украинского ика-визмз.— Вопр. языкознания, 1971, № 2, с. 40; Филин Ф. П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков, с. 222.
355 Див.: Rocznik slawistyczny, t. 8, 1O18, s. 212—213.
366 Див.: Курашкевич В. Zarys dialektologii wschodnislowiafiskiej z wybo-rem tekstow gwarowych. Warszawa, 1963, c. 37. Савченко 0. H. Процес зміни о, е в закритих складах у діалектах української мови.— XIII Республіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. K., 1969, с. 34—36, та ін.
357 Див.: Курило 0. Спроба пояснити зміни о, е в нових закритих складах у південній групі українських діалектів. K., 1928, с. If
358 Див.: Stieber Zd. L'allongement compensatoire L'ukrainien et Ie haut sor-be.— In: To honor Roman Jakobson, t. 3, The Hague — Paris, 1967, s. 1936.
276 І дуже важливо, що такі дифтонги можливі як у наголошеному, так і в ненаголошеному складі: [вуиуц'а1], [пуидло'га] 359. Рефлекси давнього [о] в новому закритому складі як [uy] чи [иу] після губних відзначали дослідники в гуцульських говорах Івано-Франківської області, хоч розглядали їх не як дифтонги, а як лабіалізовані під впливом попередніх приголосних монофтонги: buyk, mu.yst 360, muyst, pust, wuyn 3G1. Якщо в позиції після губних перший лабіальний елемент в артикуляції таких рефлексів можна розглядати як наслідок асимілятивного впливу приголосного на наступний голосний, то після інших приголосних умови для лабіалізації голосного відсутні, й ці рефлекси виступають як звичайні дифтонгічні звуки. У південно-західних говорах української мови зустрічаються згадувані вже рефлекси етимологічного [о] в новому закритому складі, що походять з дифтонгів різного типу, як-от [і], [іу], [іі], [у], [и],
U о у
[у°], [ои]: стіл, стіл, стдл, етил, стул, стул, стол 362.
Зважаючи на різноманітність рефлексів [б] з етимологічного [о] та з [е], після якого в наступному складі занепав [ъ], можна зробити висновок, що в різн™ч H4HPP^V розпиралися неяяня-J?obo. Насамперед виділяються дві діалектні зони — північна і південна, розрізнення в яких долі дифтонгів з Iol та Iel пов'язане 3 акцентними умовами, що нрлїїнякп^п рід^ряїлтт. ,яякшп гтлгтрцу наголошування складів. Ці умови затримали монофтонгізацію дифтонгів у північних говорах; процес їх розвитку виявився в значній якірній диференціації північних дифтонгів, а в частині говорів і в процесі монофтонгізації, хоч і відмінній від такого процесу в говорах південних. У південних говорах дифтонги змінилися в монофтонги незалежно від наголосу.
