Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Значним досягненням української радянської лексикографії є видання в 1948 р. нового «Російсько-українського словника», складеного колективом Інституту мовознавства AH УРСР. Головним редактором його був академік AH УРСР М. Я. Калинович, а членами редколегії — академіки AH УРСР JI. А. Булаховський і М. Т. Рильський. У цьому словнику вміщено понад 80 тис. слів. У ньому широко використана лексика сучасної української літературної мови, а також ураховані різні семантичні значення слів і стилістичне їх уживання.
95 Правда, і він не був позбавлений окремих хиб, як відсутність у реєстрі деяких поширених в українській літературній мові слів, невмотивовані кальки типу безчасся, новомісяччя (рос. безвременье, новолуние) і ін., що не раз відмічала спеціальна преса.
У 1955 р. вийшло друге видання «Російсько-українського словника», здійснене фототипічним способом з деякими незначними виправленнями і доповненнями, а в 1961 р.— третє.
Найвищим досягненням української радянської лексикографії є великий шеститомний «Українсько-російський словник», складений колективом наукових працівників Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Академії наук УРСР (головний редактор член-корес-пондент AH УРСР І. М; Кириченко) і виданий у 1953—1963 pp. Цей словник являє найповніше зібрання лексичних багатств сучасної української літературної мови. Він складений за всіма вимогами радянської лексикографічної науки.
Серед інших перекладних словників вартий уваги вже застарілий «Малорусько-німецький словар»Є. Желеховського таС. Неділь-ського, що вийшов у двох томах (Львів, 1885—1886 pp.). Із сучасних кращими є «Англо-український словник» М. JL Подвезька (1948 p.), «Українсько-англійськпй словник» його ж (1952 p.), «Німецько-український словник» під редакцією І. В. Шароволь-ського (1948 р.) і ін. Українська лексикографія має ряд орфографічних словників; найкращий з них, упорядкований І. М. Ки-риченком, вийшов друком у 1948 р. й перевиданий вперше в 1950 р. га вдруге (з значними доповненнями) — в 1955 р.
Спроби укладання українських термінологічних словників належать ще до дожовтневого періоду. Так, наприклад, у 1902 р. в Харкові був опублікований «Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии» В. I. Васи-ленка.
В радянський час складені й опубліковані українською мовою термінологічні словники з усіх галузей знання, напр.: «Словник математичної термінології» (1925—1926 pp.), «Словник технічної термінології» (1928 p.), «Медичний російсько-український словник» (1928 p.), «Словник термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» (1928 p.), «Словник ботанічної номенклатури» (1928 p.), «Словник економічної термінології» (1930 p.), «Практичний словник медичної термінології» (1931 p.), «Словник ботанічної термінології» (1932 р.) і ін. Проте термінологічні словники, видані до 1934 p., мали багато недоліків націоналістичного характеру й тому стояли на низькому науковому рівні. Щоб виправити помилки в термінологічних словниках, Інститут мовознавства AH УРСР в 1934—1935 pp. опублікував «Термінологічні бюлетені», в яких подані потрібні виправлення у вживанні термінів і тлумаченні їх значення, а також вміщені настанови до складання термінологічних словників у світлі завдань розвитку української
96 радянської термінології. Вийшли друком такі термінологічні бюлетені: медичний, математичний, фізичний, ботанічний і виробничий.
Крім того, в 1934—1935 pp. для потреб школи були видані шкільні термінологічні словники з усіх дисциплін, які вивчаються в ній. У 1936 р. опублікований новий російсько-український «Медичний словник».
У видавництві Академії наук УРСР на протязі 1959—1960 років вийшли друком «Російсько-український гірничий словник» (відповідальний редактор член-кореспондент АН УРСР П. С. Кучеров), «Російсько-український словник з^ машинознавства та загального машинобудування» (відповідальний редактор член-ко-респондент АН УРСР Г. С. Писаренко), «Російсько-український хімічний словник» (відповідальний редактор академік AH УРСР А. К. Бабко), «Російсько-український фізичний словник» (відповідальний редактор проф. О. 3. Жмудський), «Російсько-український математичний словник» (відповідальний редактор академік AH УРСР Й. 3. Штокало), «Російсько-український геологічний словник» (відповідальний редактор академік АН УРСР В. Г. Бондарчук), «Російсько-український гідротехнічний словник» (відповідальний редактор М. М. Дідківський) та ін.
Науковими співробітниками Інституту мовознавства AH УРСР складений великий «Російсько-український сільськогосподарський словник», що вийшов з друку в 1963 р.
У 1957 р. у виданні Інституту мовознавства AH УРСР вийшов «Словник лінгвістичних термінів»Є. В. КротевичатаН.С. Родзевич.
Для вивчення історичної лексики української мови деяке значення мають невеликі словнички, що зрідка друкувалися як додатки до пам'яток старої української літератури, наприклад, «Объяснение невразумительных слов, встречающихся в летописй Самовидца и в приложении к ней» О. I. Левицького (1876 р.). Найбільшу цінність у галузі історичної лексикографії східнослов'янських мов становить капітальна праця акад. І. І. Срезневського «Материалы для словаря древнерусского языка», що опублікована в 1893—1912 pp. (три основних томи і один додатковий). У 1958 р. вона перевидана без будь-яких змін. Власне, це поки що єдиний історичний словник давньоруської мови, яка є спільною основою сучасних української, російської і білоруської мов.
