Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Крім сили й висоти, розрізняють ще тембр звука, або його забарвлення. Звуки людської мови, як і інші звуки, за своїм утворенням складні, вони складаються з кількох простих тонів, З яких один є основним, а решта побічними. Ці побічні тони і надають основному певного забарвлення, утворюючи тембр звука. Тембр людського голосу, як відомо, різниться від забарвлення всіх інших звуків у природі, але, крім того, нам легко розрізняти й індивідуальні забарвлення звуків, що властиві окремим особам певного мовного колективу.
Сила, висота, тембр характеризують звук з фізичної сторони, розкривають його фізичну природу. Ці властивості звука вивчає розділ фізики, який називається акустикою. Вони ще не виділяють мовного звука з-поміж інших звуків, існуючих у природі.
Але звук людської мови є не тільки фізичне, а й психофізіологічне явище. Звук утворюється мовними органами людини і сприймається її органами чуттів. Рухи органів людини, що утворюють мовні звуки, є свідомими, вольовими рухами, які відбуваються з нашого бажання, з наперед наміченою метою. Ми сприймаємо слуховий образ звука, що є відображенням у нашій психіці справжніх, реально існуючих звуків.
Проте найголовнішою стороною мовного звука є його суспільний характер. Звук стає звуком людської мови тільки тому, що він служить цілям спілкування суспільної людини. Цією сторо-HOK) мовний звук цілком відмінний як від тваринних викриків, так і від тих людських звуків, які не використовуються для спілкування, а є лише фізіологічними виявами нашого організму (чхання, кашляння і т. д.).
Фонетика досліджує і фізіологічні умови утворення мовних звуків, і їх акустичні властивості, і їх основні функції в людській мові. Розділ фонетики, який вивчає звуки з погляду їх значення й функцій у людській мові, називають фонологією. Проте фонологія не є окремою мовознавчою науковою дисципліною, вона становить частину фонетики, бо функціонування звуків у мові не можна розглядати відірвано від їх анатомо-фізіологічних та акустичних властивостей1.
1 Однак деякі вчені виділяють фонологію в окрему лінгвістичну ДИСДИПЛІну, яка за останнє десятиліття досягла особливо великих успіхів у своєму розвитку; її дані мають важливе значення для нової галузі мовознавчої науки — математичної лінгвістики, а також для створення теорії машинного перекладу.
100 § ЗО. Творення звуків
У творенні мовних звуків беруть участь такі органи: а) дихальний апарат, б) гортань, в) надставна труба (що складається з трьох порожнин — зіва, рота і носа), г) органи вимовляння і д) центральна нервова система. Всі вони називаються мовними органами, або мовним апаратом.
Струмінь повітря, потрібний для творення звуків, постачається дихальним апаратом, до якого належать легені з бронхами та дихальне горло. Дихальний апарат від черевної порожнини відділяється діафрагмою. Струмінь повітря з легенів проходить через бронхи до дихального горла або трахей, а звідти попадає в гортань, яка складається з двох великих і кількох менших хрящів, з'єднаних між собою мускулами і слизовими оболонками.
Поперек гортані горизонтально прикріплені дві голосові зв'язки, схожі на дві тонких губи. Між ними існує голосова щілина. Якщо голосові зв'язки не напружені й голосова щілина широко відкрита, то струмінь видихуваного повітря вільно проходить через щілину, і будь-якого дрижання голосових зв'язок не утворюється. Якщо ж голосові зв'язки напружені й зближені між собою так, що закривають щілину, то видихуване повітря, натискуючи на зв'язки, розтуляє їх і утворює дрижання, що стає причиною звукових хвиль, які дають голос чи шум; з них і складаються мовні звуки. З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом попадає в порожнину зіва, рухомість якої дуже незначна, через що вона і не відіграє великої ролі в творенні мовних звуків. Із зіва струмінь повітря попадає через відповідні проходи в ротову чи носову порожнину.
З трьох порожнин надставної труби найголовнішу роль у творенні звуків відіграє ротова порожнина, що розташована між верхньою і нижньою щелепами, перша з яких є нерухома, а дру-га — рухома. В ротовій порожнині містяться такі мовні органи,
Мовний апарат.
101 як язик, зуби, м'яке і тверде піднебіння та ясна. Найдіяльнішим з них є язик.
При творенні різних звуків ротова порожнина й інші мовні органи діють по-різному. Якщо твориться голосний звук, то ротова порожнина в залежності від характеру пасивного розташування язика і губ змінює свою форму й обсяг, чим викликає різні зміни в голосі, що твориться струменем повітря, яке через зів поступає з гортані. Якщо ж твориться приголосний звук, то органи мови в ротовій порожнині діють активно, роблячи певні рухи. Положення їх відповідно змінюється й обумовлює творення того чи іншого приголосного або його відтінків.
Носова порожнина при творенні більшості мовних звуків ніякої участі не бере. При їх вимові вихід у носову порожнину закриває рухома задня частина піднебіння. При вимові ж таких звуків, як H І My вихід у носову порожнину відкритий і струмінь повітря проходить не тільки в ротову, айв носову порожнину, тому ці звуки мають носовий відтінок.
