Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
63, ство, сенат, зборня), адміністративних посад (губернатор, со^б-/шй, урядник, гетьман, хорунжий, обозний, земський начальник, волосний старшина) і под. Слова, випадання яких з словника сучасної мови зв'язане з тим, що самі речі й поняття, які ними позначалися, застаріли і вийшли з ужитку, деякі вчені називають м а-теріальними архаїзмами1.
Історизми, або матеріальні архаїзми, використовуються лише в творах, написаних на історичні теми. Багато їх можна знайти в творах Т. Шевченка і І. Нечуя-Левицького, в романах «Гомоніла Україна» П. Панча, «Переяславська Рада» Н. Рибака, «Северин Наливайко» І. Ле, в п'єсах «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, в повісті «Семен Палій» Ю. Мушкетика, в поемі «Данило Галицький» М. Бажана і т. д. Наприклад:
І Ярина дає зброю, І Степан сідлає Коня. свого товариша, Й жупан одягає. І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, І самопал семип'ядний Пойис за плечима.
(Т. Шевченко, «Невольник»).
— Що, братику, чи ти здоров? — питала його сестриця, панна хорунжівна.— ... Та тепер і нічого.— Так казав пан хорунженко (Г. Квітка-Основ'яненко, «Конотопська відьма»). Жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний (Г. Квітка-Основ'яненко, «Маруся»).
В курені гетьмана січових козаків, Тихона Байбузи, зібралися кошові з Базавлука і Чортомлика, полковники й курінні атамани (І. Ле, «Наливайко»).
На пагорку Богдан Хмельницький зупинився, позаду бунчужний став з бунчуком, а хорунжий з малиновим прапором (П. Панч, «Гомоніла Україна»).
Застарілі слова, що перестали активно вживатися в мові чи й зовсім зникли з її словника внаслідок витіснення їх рівнозначними словами з іншим коренем (весь — село, всує — даремно, вия — шия, зріти —бачити, зигзиця — зозуля, піїт —поет, ланіти — щоки, уста — губи), іноді називають стилістичними а р X а ї з м а м и2, бо вони використовуються в літературних творах з стилістичною метою. Однак стилістична архаїзація
1Jl. А. Булаховский, Курс русского литературного языка, т. 1, К.» 1952, стор. 76.
2Там же, стор. 76.
64 слова досягається не тільки витісненням його з активного вжитку іншим, а й збереженням у ньому давніх форм, невідомих сучасній мові, або фонетичних пережитків. Напр.: Нащо ти вівши, несеш на легкому крилі своєму хиновські стріли (Шевч.). Світе вольний, несповитий (Шевч.). Що ти за сила ecu? (Т.)- Виділені слова вієши і єси широко вживані й у сучасній українській мові (івієш, є), але в наведеній формі вони сприймаються як архаїчні, тому що вжиті з старим особовим закінченням, відмінним від сучасного. Архаїчного відтінку слову вольний надає ддвній голосний о в закритому складі, бо у сучасній українській мові він звичайно змінюється на і (вільний).
Стилістичні архаїзми, як і лексичні історизми, в художній мові використовуються насамперед для створення колориту тієї доби, про яку написаний твір, для реального відтворення тогочасної мови; вони служать також мовним засобом соціальної характеристики персонажів художнього твору.
Напр.: Жде його Марія і, ждучи, плаче, молодії ланіти, очі і уста марніють зримо (Шевч.). А паче всього він хоче,— тут сотник обернувся до Замойського,— він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскорше таки виплатили державне утримання (I. Jle).— Мир дому і живущим в ньому,— сказав Балабуха, обнявши отця Степана (H.-J1.).
Своїми стилістичними властивостями в сучасній українській мові архаїзми подібні до старослов'янізмів. За їх допомогою створюється піднесений, урочистий стиль: І руку вольную, мій друже, подай мені (ІІІевч.). Не забувай їх в радості і горі, оратая, що в полі ниву оре, строїтеля, що камені кладе і розчином скріпляє найміцнішим, списателя, що праведним пером скарби словесні в книгу перепише (Коч.). Перед чолом твоїм холодним присягаюсь я, скоро ти відчуєш, як здригнеться небо від моєї помсти (Корн.). Мученики з домовини вопіють до нас і вимагають помсти (Корн.). Там ми, братове, збирались не раз в дружній розмові і в дружньому ділі (P.).
Архаїзми вживаються для вираження зневаги, іронії, сарказму, гніву: Турн тяжку боль одоліває, к Енею руки простягає і мову слезную рече... (Котл.). Прорци своїм лукавим чадам, що пропадуть вони, лихі, що їх безчестіє, і зрада, і криводушіє — огнем, кривавим пламенним мечем нарізані на людських душах.... (Шевч.). Удавайте пророків і йдіть — отверзайте уста (Т.).
Крім лексичних, відомі в мові й семантичні архаїзми, тобто слова з застарілим значенням. Ці ж слова, вжиті з іншим значенням, не належать до архаїзмів, а є звичайними в сучасній мові. Так, наприклад, іменник поїзд у реченні Київський поїзд на нашу станцію прибуває о десятій годині є звичайним загальновживаним словом в сучасній українській мові. У реченні ж Нехай роздає подарки сватам та поїзд знаряжа (Кв.-Осн.) цей же іменник
5 5-1476
.65 вжитий у іншому значенні (весільна процесія), в якому тепер вів уже майже невідомий. Отже, слово поїзд у другому реченні є семантичним архаїзмом. Іноді слова, звичайні ще в творах письменників XIX століття, тепер уже сприймаються як семантичні архаїзми, бо окремі значення таких слів пізніше застаріли, напр.: Пропав і я; та не в шинку, а на кобилі (Шевч.). Слово кобила як назва домашньої тварини в сучасній українській мові не належить до архаїзмів, але як назва колоди, до якої колись прив'язували людей для покарання різками (а з цим значенням воно вжите в наведеному реченні), тепер зовсім невідоме, отже, тут іменник кобила є семантичний архаїзм.
