Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
59 § 20. Питання про вживання іншомовних слів
Слова, засвоєні з інших мов, складають невід'ємну частину, лексики будь-якої мови. Іншомовні слова займають помітне місце і в словниковому складі сучасної української літературної мови. Проте не кожне іншомовне слово збагачує словник нашої мови, і не завжди вживання його можна визнати позитивним. Іноді запозичені слова псують мову, засмічують її словниковий склад.
З приводу використання іншомовних слів висловлювалися визначні вчені, письменники, політичні діячі. Деякі з них рішуче виступали проти вживання іншомовної лексики. Наприклад, російський письменник О. П. Сумароков у статті «О истреблении чужих слов из русского языка», спеціально написаній на цю тему, зазначав, що «запозичення чужих слів, а особливо без потреби, є не збагачення, а псування мови». Проти вживання іншомовних слів у російській мові весь час проводив боротьбу В. І. Даль.
Однак безоглядний мовний пуризм, намагання очистити мову від іншомовних слів незалежно від їх значення та ступеня засвоєння не тільки не приносить користі мові, а, навпаки, збіднює її лексичний склад, зменшує її якість як засобу спілкування, засобу вираження людської думки. Великої шкоди українській мові, наприклад, у свій час завдали українські буржуазні націоналісти тим, що вони усували засвоєні нею іншомовні слова, замінюючи їх штучно створеними власними назвами (як напр., неділка — атом).
Правильну позицію щодо використання іншомовної лексики зайняли вже російські революційні демократи. В. Г. Бєлінський у статті «Взгляд на русскую литературу 1847 г.» писав, що вживати іноземне слово, якщо є рівнозначне йому російське слово, значить «зневажити і здоровий глузд, і здоровий смак», проте й «надмірний пуризм викликає такі ж наслідки, бо крайності сходяться»1. В іншій статті він підкреслює, що «всі народи обмінюються словами й запозичають їх один у одного» 2 і російська мова не тільки сама збагачується запозиченими словами, а передає й свої слова іншим мовам. Для ілюстрації Бєлінський наводив російський іменник степь, що ввійшов до французького словника (steppe).
Праці В, І. Леніна допомагають правильно зрозуміти місце та використання іншомовної лексики в словниковому складі сучасної української літературної мови. В. І. Ленін звертає увагу на те, що мова повинна бути якнайбільш точною і зрозумілою багатомільйонним масам трудящих, а тому не можна засмічувати її незрозумілими іншомовними словами, вживаними без потреби. У замітці «Про очищення російської мови» він писав:
«Російську мову ми псуємо. Іншомовні слова вживаємо без
і Русские писатели о языке, JI., 1954, стор. 201.
2Там же, стор. 199.
СО потреби. Вживаємо їх неправильно. Навіщо говррити «дефекты», коли можна сказати «недочеты» або «недостатки» або «пробелы»?
Звичайно, коли людина, яка недавно навчилася читати взагалі і особливо читати газети, береться старанно читати їх, вона мимоволі засвоює газетні звороти мови. Однак, саме газетна мова у нас теж починає псуватись. Якщо тому, хто недавно навчився читати, простимо вживати, як новинку, іншомовні слова, то літераторам простити цього не можна. Чи не пора нам оголосити війну вживанню іншомовних слів без потреби?
Признаюсь, що коли мене вживання іншомовних слів без потреби озлобляє (бо це утруднює наш вплив на масу), то деякі помилки тих, що пишуть у газетах, зовсім уже можуть вивести з себе. Наприклад, вживають слово «будировать» в розумінні «возбуждать», «тормошить», «будить». Але французьке слово «bouder» (буде) значить «сердиться», «дуться». Тому «будировать» значить насправді «сердиться», «дуться». Переймати французько-нижегородський слововжиток значить переймати найгірше від найгірших представників російського поміщицького класу, який по-французькому вчився, але по-перше, не довчився, а по-друге, калічив російську мову.
Чи не пора оголосити війну каліченню російської мови?»1
В. І. Ленін закликає боротися проти зловживання іншомовними словами, проти використання їх без потреби, тобто тоді, коли для означення поняття існує в мові своє, звичайне і зрозуміле всім слово, закликає боротися проти перекручення запозичених слів. Отже, вживання іншомовного слова само по собі не є негативним явищем. Воно шкідливе тоді, коли таке слово вживається без потреби й неправильно, коли чуже слово запозичається для назв таких понять, які вже мають назву в нашій мові.
Ще Ф. Енгельс визначив, які саме іншомовні слова є необхідними в лексичному складі, підкресливши, що такі слова не можуть бути точно перекладені рідною мовою. «Адже необхідні іншомовні слова, що здебільшого становлять загальноприйняті науково-технічні терміни,— писав він,— не є необхідні, коли б вони піддавалися перекладові»2.
§ 21. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
Словниковий склад української мови весь час змінюється, інтенсивно поповнюючись новими словами, постійно розвиваючись, удосконалюючись і збагачуючись. У процесі збагачення словника відбувається загальний поступальний рух мови в напрямку її якісного удосконалення.
