Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Емоційні за своїм лексичним значенням є також слова, які виражають позитивну чи негативну оцінку явищ і предметів дійс-
73 ності або почуття й стан людини: добрий, милий, ніжний, щирий, коханий, зліш, жахливий, бридкий, поганий, нікчемний; весело, радісно, тяжко, сумно, млосно, жахливо; любити, ненавидіти, кохати, сумувати. Вони так само, як і попередня група слів, активно вживаються в художній і публіцистичній літературі для емоційного забарвлення мови. Напр.: Ох, як весело на світі, а тобі, бабусю, весело?
— Я тобою, пташко, веселюся (Шевч.).
До емоційної лексики належать і всі поетичні слова, властиві художній літературі і народній творчості (рута-м'ята, голубонько, лебедонько, білолиций, сизокрилий, ясночолий, ясновидий, тти), та емоційно забарвлені синоніми до слів, уживаних у звичайному значенні (шкапа, огир до слів кшб, коняка; ненька до слова мати; баньки до слова 0?/; мес до слова собака; прекрасний, чарівний, чудесний до слова гарний і ін.), напр.: Нехай шкапа підо мною огирем танцює (Гл.). ?w вилупив баньки з лоба (Шевч.).
Одним із способів емоційного забарвлення мови є вживання слів у переносному значенні, як напр.: бахкати, строчити замість стріляти; впертися замість зайти; метнути замість /шш/-кресати, молотити замість бити; майнути замість побігти; сипнути замість тТтш і ін. (Л д^ш вперлися в будинки підземного сього царя—Котл.; О/гс і' братія сипнула у сенат писати — Шевч.).
Окрему групу емоційної лексики складають слова, емоційність яких досягається засобами словотворення, використанням спеціальних суфіксів. В українській мові значення пестливості, здрібнілості, згрубілості, іронії і т. д. надається за допомогою суфіксів -л:-, -ял;, -оде, -очок, -иц(я)> -иськ(о), -ан> ак(а)9 -аг(а), -ищ(е), -еньк(ий), -есеньк(ий), -езн(ий), -ецьк(ий) і ін.: хатка, хлопчик, голосок, гайочок, водиця, сестриця, дівчисько, хлопчисько, дідуган, писака, чолов'яга, носище, вовчище, маленький, малесенький, добресенький, старезний, здоровецький тощо.
Емоційне забарвлення слова дуже часто залежить від сполучення його з іншими словами і може змінюватися в різному словесному оточенні. Так, у наведеному нижче прикладі слова дівчинонька, шнурочок, голосочок мають пестливе значення, виражають позитивну оцінку предмета: На тракторі дівчинонька — брови, як шнурочок... і розлігся скрізь у полі її голосочок (Н. тв.).
А в реченні Hy й голосочок! Краще б ти вже мовчав іменник голосочок має виразно іронічне значення.
До емоційно забарвлених слів належать і різні вульгаризми (жерти замість їсти, здохнути замість умерти, пика замість обличчя), які в літературній мові вживаються дуже обмежено й лише з певною стилістичною метою: для якісної характеристики особи, явища, для вираження негативного ставлення до них тощо.
74 До складу такої лексики входять і всі лайливі слова, за допомогою яких виражається почуття ненависті, презирства, зневаги: гад, гадина, мерзотник, лакиза, пустобрех, підлабузник, блазень, бездарність, дурень, маруда, чорт, проклятий, тупоголовий і ін.
В радянській художній літературі подібні слова використовуються для виявлення гніву, презирства і ненависті до ворогів соціалістичного ладу і Радянської країни, напр.: Будь він проклятий віднині, кат, злодійськая рука (Т.). Роззявилась свастики паща зміїна, та гада розчавить наш гнів (Б.). Вони до нас підкрались крадькома, скажені звірі і отруйні гади. Так згиньте ж, псиу—пощади вам нема, нема пощади! (Б.).
Функцію лайливих слів іноді виконують і такі слова, яким у прямому значенні вона невластива, а можлива тільки в переносному, як наприклад, по відношенню до людини: свиня, гадюка, дуб (в значенні «нерозумний») тощо.
7. Однією з стилістичних категорій у складі лексики літературної мови є просторічні слова, тобто такі, які характерні для простої розмовної мови, а тому їх називають ще розмовно-просторічними. За своїм значенням вони неоднакові. Деяким з них властивий відтінок фамільярно-розмовний, напр.: докторша, нікольство, наколобродити, розпозіхатися, прошпетитися (провинитися), розкраяти (розрізати) і т. д. Проте чимало просторічних слів мають і грубуватий відтінок, напр.: ляпати, (говорити), нализатися (напитися п'яним), цмокнути (поцілувати), роззява, свинство, багатознайка і под.
Розмовно-просторічні слова поширені насамперед в усній мові, використовуються вони здебільшого при безпосередньому спілкуванні людей, хоч, звичайно, вживаються і в художній літературі. Іншим стилям літературної мови (науковому, публіцистичному, діловому) просторічні слова невластиві. Істотною ознакою розмовно-просторічних слів є те, що вони характерні для загальнонародної усної мови в цілому, а не для якогось говору чи групи їх, отже, ці слова не можна змішувати з діалектизмами, сферою вживання яких також є усна розмовна мова.
§ 23. Діалектизми та жаргонізми в складі української лексики
Слова, вживані в окремих місцевих говорах або в якому-небудь одному наріччі і не поширені в мові всього народу, належать до категорії діалектної лексики, до так званих діалектизмів, чи провінціал ізмів, наприклад: газда (господар), хижа (хата), загурка (розвага), файний (гарний), студений (холодний), банувати (сумувати), банно (сумно), оногди (нещодавно) і ін.
