Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
До стилістично нейтральної загальновживаної лексики належать назви оточуючих речей, тварин, рослин, явищ природи і суспільного життя, людської діяльності і культури, найрізноманітніших прикмет і якостей, почувань і стану людини тощо, тобто слова, зв'язані з повсякденним життям усіх членів мовного колективу. Загальновживані слова здебільшого належать до стійкого лексичного фонду мови.
Категорія загальновживаних слів не є замкненою і застиглою: вона весь час поповнюється новими словами у зв'язку з розвитком матеріальної і духовної культури найширших мас населення. Такі, наприклад, слова, як електрика, радіо, лекція, конференція і под., понад тридцять років тому не були загальновживаними й належали до спеціальної лексики з обмеженою сферою поширення. Тепер же вони стали звичайними, отже, і загальновживаними не тільки в мові інтелігенції, а й у мові наших робітників та колгоспників.
2. Близька своїм характером до загальновживаної лексика специфічнопобутова, зв'язана з явищами побуту різних соціальних груп населення. Вона обіймає слова, що називають предмети одягу, їжі, господарства, житла, розваг та ін., а також їх деталі (плахта, кісник, бриль, коцюба, рогач, ослін, диван, трюмо, пальто, бандура, весілля).
Серед побутової лексики також можна виділити загальновживані слова, тобто такі, які означають назви предметів і явищ, поширених у побуті всіх груп населення, що користуються українською мовою (постіль, шапка, сніданок). Але, крім них, у мові є багато й таких специфічнопобутових слів, які активно вживаються лише представниками окремих суспільних груп, а не всіма членами мовного колективу; наприклад, слова запаска, очіпок, покутя, макогін були поширені тільки в селянській лексиці, а пальто, одеколон, варення, буфет раніше активно вживалися тільки в мові міського населення тощо. В українській дореволюційній художній літературі широко представлена, головним чином, лексика, зв'язана з селянським побутом, і значно менше — лексика,
68пов'язана з побутом робітників, інтелігенції та інших груп суспільства. Селянську побутову лексику майстерно використовували в своїх творах такі письменники, як Квітка-Основ'яненко, Марко Вовчок, Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Коцюбинський і ін., напр.: Стара Настя сіла за столом на лаві... Василь сів на ослоні, старий на покуті... (Кв.-Осн.). Ніколи я не носила нової одежі, ніколи я не мала нових кісників, нової спідниці; латана сорочка вся було світиться на моїх плечах (Н.-Л.).
В українській радянській літературі селянська побутова лексика найкраще представлена в творах А. Головка, К. Гордієнка, О. Гончара, М. Стельмаха, В. Козаченка і ін.
В своєму складі вона має багато слів, невідомих дореволюційному селянинові, напр.: В той вечір спектакль ставили шефи. Настя затрималася в клубі довше, ніж звичайно (Ряб.).
Лексика, зв'язана з дореволюційним побутом робітників, найповніше використана в творах І. Франка, зокрема в його «Борислав-ських оповіданнях», повістях «Борислав сміється» і «Boa constrictor». Зрідка зустрічається вона у деяких інших письменників, наприклад, у повісті «Микола Джеря» Нечуя-Левицького.
В сучасній українській літературі робітнича побутова лексика представлена надзвичайно широко, наприклад, у творах Івана Ле, О. Копиленка, О. Корнійчука і ін. Оскільки побут робітників у радянський період значно відрізняється від побуту робітників дореволюційного часу, то й сучасна побутова лексика їх, як і селянська, і своїм складом, і своїм змістом також набагато відрізняється від дожовтневої.
Побутові слова з життя інтелігенції в дожовтневій літературі частково використовували І. Нечуй-Левицький, Л. Українка, М. Коцюбинський, тепер же ці слова поширені в багатьох творах української радянської літератури.
Побутова лексика змінюється звичайно із зміною побуту її носіїв. Яскравим свідченням цього є лексика, зв'язана з побутом трудящих Радянського Союзу. Якщо до Великої Жовтневої соціалістичної революції в ній зовсім мало було слів з галузі культури, мистецтва, техніки і т. д., то тепер такі слова стали звичайними й повсякденними в побутовій мові робітників і колгоспників (газета, клуб, кінокартина, хор, олімпіада, електроплитаТ електродвигун), напр.: — Кажуть, сьогодні кіно цікаве. Підеш, Xa-ритино?—спитала Килина.— Бачила я нашого кіномеханіка. Хвалив дуже... Картина про Чапаева (Шиян). Зовсім вийшли з ужитку такі слова, як свита, світилка, досвітки або заговіни, властиві давній селянській побутовій лексиці, зате у мові колгоспників поширилися нові слова (пальто, буфет, радіоприймач, електролампочка, велосипед і ін.), які свідчать про зростання культури і матеріального достатку колгоспників.
69Іноді письменники, щоб посилити реалістичність твору, використовують лексику, зв'язану з побутом інших країн і народів. Так, у творах з життя кавказьких народів вживають слова чинара, аул, сакля, з іспанського життя — серенада, мантилья, кастаньєти, з життя народів Середньої Азії — кетмень, домбра, шаш, батир і ін. Напр.: В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (Т.).