Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
§112. МОРФОНЕМА ЯК МОРФОНОЛОГІЧНА ОДИНИЦЯ
Морфонологія виявилася повноцінним мовним рівнем, ізоморфним до інших рівнів, зі своєю елементарною одиницею, яку у 1927 p. X. Улашин назвав морфонемою. По-різно-му ставляться вчені до цього поняття. О. О. Реформатський заперечував існування морфонеми як особливої одиниці. В. В. Іванов пропонував відмовитися від цього терміна і назвати елементарну одиницю морфонології “морфонологічним рядом” (за аналогією до фонемного ряду у фонології).
О. А. Земська та інші під морфонемою розуміють ряд фонем, що чергуються в аломорфах однієї морфеми (к': ч : ц' у кореневих морфах рук-а — руч-ка — руц'і; “о” : # у коренях сон — сн-у). Існують і інші форми запису морфонем: {б — б’— бл'} — любити, любіть, люблю; {с — c' — ш} — носити, носіть, ношу; {?} —рука, ручний; {^} — нога, ніжка; {^-} —монах, монашка. Проте таке розуміння поняття морфонеми надто вузьке, оскільки воно з усієї сукупності різноманітних змін при трансформації мотивуючого слова в мотивоване охоплює лише історичні (морфологічні) чергування. Всі інші зміни (позиційні чергування, усічення, нарощення, інтерфіксація, суміщення, зміна наголосу) залишаються
170
поза поняттям морфонеми. Отже, визначення морфонеми має ввібрати всі морфонологічні явища, що відбуваються в двох конкретних морфах при словозміні і словотворенні.
Для словотворення можна сформулювати таку робочу дефініцію морфонеми: ряд зумовлених акомодацією морфонологічних явищ у морфах мотивуючих слів і дериваторів, що формується у певній словотвірній позиції, називається морфонемою. Наприклад: морфонема з формантом -ич-
(-ич’-) у позиції перед дериватором -ськ-ий в ад’єктонімах: {и^^'+К/ич ’І+ськІич’+ів-ськІич’+ів-ськІИ+ан-ськ/ич'І+ +ин-ськ/1 Ч-±с'+К} (Баничі — бсіницький, Ярославичі — ярославський, Дідичі— дідичівський, Маковичі —маковичівський, Озаричі — озаричанський, Білятичі — білятинський, Підза-харичі — підзахарецький)\ морфонема з префіксом {під-/піді-} (підпиляти, підігнути).
За характером базової морфеми морфонеми поділяються на кореневі, суфіксальні, префіксальні: а) кореневі морфонеми: {-лук-Алуц'-Алучан-} у позиції перед дериватором
-ськ-ий в ад’єктонімах (Прилуки—прилуцький, прилучанський)\
б) суфіксальні морфонеми: {-н-ийАаль+н-ийАозн+н-ий/-іч+н} (віра — вірний, театр — театральний, вена — венозний, герой— героїчний); в) префіксальні морфонеми: {під-/піді-/піді:} (підбігти, підібгати, підійти).
Морфонема складається з морфонів. За типом морфонологічних змін у базових морфемах морфони поділяються на: нейтральні (базова морфема без будь-яких морфонологічних змін), елізійні, тобто усічені (умовний знак X), інтерфік-сальні, акцентуаційні (умовний знак), фузійні з різновидами — чергування (:) або (-), випадний (нульовий) звук (#), суміщення (накладання) морфем (+). Це типовий набір морфонів, які допускаються системою мови, але нормою в морфонемах у певних словотвірних позиціях вони реалізуються не повністю. Наприклад, морфонема суфікса -ок у мотивованому слові свисток складається лише з таких трьох морфонів: нейтральний (ок) — усічений або фузійний (-к-) з випадним о (свист-к-овий) — фузійний з чергуванням ок : оч (свист-оч-ок), тобто {ок\ # к; к : ч}.
В одній базовій морфемі може поєднуватися кілька морфонологічних явищ, наприклад, у суфіксі -ськ- у прикметнику прилуцький (від Прилуки)'. 1) к : ц'\ 2) зі звуком [ц'] суміщається звук [с'] суфікса -ськ-; 3) який усікається. Вивчення морфонеми ще тільки розпочинається. Виявлення і класифі-
171
кація морфонем у різному розумінні, в тому числі і як морфо-немних рядів, які, безумовно, можна подати як списки, хоч і значно довші і розгалужені, ніж списки фонемних рядів, — одне із завдань морфонології.
§113. поняття основи
В МОРФОНОЛОГІЇ
Основа в слові має двоїстий характер — вона виступає то як аналог слова, то як аналог морфеми. При словозміні основа, що визначається як спільна частина словоформ парадигми, репрезентує слово (тобто є аналогом слова і називається “основою слова”, або “флективною основою”), але одночасно вона є частиною слова, до якої приєднується закінчення. І в цьому плані вона аналогічна морфемі.
При словотворенні статус слова має основа мотивованого (утвореного, похідного) слова, а основа мотивуючого (утворюючого) слова (тобто твірна основа) за своїм статусом аналогічна морфемі, оскільки до неї приєднується твірний суфікс чи префікс (твірна морфема). Наприклад, у похідному прикметнику вербівський основа вербівськ- є аналогом слова, а твірна основа вербівщо виділяється в мотивуючому слові Вербівка, є аналогом морфеми, тому що до неї приєднується прикметниковий суфікс -сък-ий. Основа-слово і ос-нова-морфема розрізняються тим, що морфонологічні видозміни (усічення, суміщення, інтерфіксація, чергування і т. ін.) відбуваються в основі-слові, а не в основі-морфемі. Поняття основа-слово дорівнює поняттю основи мотивуючого слова, а поняття основа-морфема аналогічне поняттю мотивуючої (твірної) основи.
Морфонологія вивчає процес трансформації основи-сло-ва в основу-морфему і відповідні зміни при ньому. Тому типи основ визначаються за такими ознаками: 1) за зв’язками з різними парадигмами — словозмінні основи, формотвірні основи, словотвірні основи; 2) за структурою — непохідні (прості, первинні) і похідні основи (вільні і зв’язані); 3) за морфологічними ознаками — іменникові, прикметникові, дієслівні і т. ін., змінювані і незмінювані (вод-a і швидко)\ 4) за морфонологічними ознаками — консонантні і вокалічні (весел-ий і читсі-ти), поліконсонантні і моноконсонантні (ідобр-ий і голуб-ий), усічені і неусічені (леті-ти і леч-у), фузійні і нефузійні (рук-а і руц'-і), наголошені і ненаголо-шені (чобітдк-0 і чобітк-й).
