Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Оскільки прислівники цього типу утворюються від іменників, то перевести їх у розряд прислівників сам префікс не може, тому що йому не властива трансформаційна функція. Її виконує нульовий суфікс, який і виражає словотвірне прислівникове значення.
159
§ 103. СУФІКСАЛЬНО-ПРЕФІКСАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ
ПРИСЛІВНИКІВ
За допомогою суфіксально-префіксального способу прислівники утворюються найчастіше від прикметників (сліпий — зосліпу), рідше від іменників (низ — донизу) і в поодиноких випадках від числівників (два — вдвоє), від дієслів (прикусити — вприкуску), від прислівників (мало — помалу).
Від прикметників прислівники утворюються за допомогою таких конфіксів: по-...-ому: по-пустому, по-доброму, по-божому, по-чесному; по-...-и: по-братськи, по-болгарськи, по-солдатськи; по-...-у: потиху, попросту, поблизу, подовгу, понизу, порівну; по-...-о: порівно, порізно, порожньо, посотенно; по-...-еньку/-есеньку: помаленьку, помалесеньку, потихеньку, потихесеньку; по-...-е: по-дев'яте, по-сьоме, по-друге, по-чет-верте; в-...-у: всліпу, вручну; в-...-о: вправо, вліво; до-...-а: дотемна, дочиста, догола, допізна; за-...-о: заживо, Замертво, запросто; з-/с-... -а: зрідка, скоса, здалека, зблизька, спросоння; на-...-о: наново, намертво, наглухо, надовго; на-...-і: нарівні, наодинці; з-...-у: здуру, зосліпу, змалку;
від іменників: в-...-у: вверху, внизу; на-...-у: наполовину; до-...-у: доверху, донизу, до зарізу, до загину;
від числівників: у-...-ох: вдвох, втрьох; в-...є/о: вдвоє, втроє, вп'ятеро; за-...-о: заодно; від дієслів: в-...у: вприкуску;
від прислівників: по-...-у: помалу, потроху; по-...-и: потрохи.
Список рекомендованої літератури
Булаховський Jl. А. Питання походження української мови. — K., 1956. Виноградов В. В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии // Вопр. теории и истории языка. — М., 1952. — С. 99—152. Винокур Г. О. Избранные работы по русскому языку. — М., 1959. Горпинич В. О. Теоретичні питання відтопонімного словотвору східнослов’янських мов. — K., 1993.
Горпинич В. О. Будова слова і словотвір. — K., 1977.
Грещук В. Український відприкметниковий словотвір. — Івано-Франківськ, 1995.
Грищенко А. П. Прикметник в українській мові. — K.. 1978.
Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование. — М., 1973. Клименко Н. Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. — K., 1973.
Ковалик І. І. Вчення про словотвір. — Л., 1961.
Курилович Е. Очерки по лингвистике. — М., 1962.
Милославский И. Г. Вопросы словообразовательного синтеза. — М., 1980.
160
Морфологічна будова сучасної української мови. — K., 1975.
Немчепко В. Н. Современный русский язык. Словообразование. — М.,
1984.
Русанівський В. М. Структура українського дієслова. — К.; 1971. Словотвір сучасної української літературної мови. — K., 1979. Современный русский язык. — М., 1981.
Тихонов А. Н. Словообразовательный словарь русского языка: В 2 т. — М., 1985.—Т. 1,2.
Украинская грамматика. — К., 1986.
Шанский Н. М. Очерки по русскому словообразованию / За ред. А. П. Грищенка. — М., 1968.
11 9-320
МОРФОНЕМПСАІ МОРФОНОЛОГІЯ
§ 104. ПОНЯТТЯ ПРО МОРФОНЕМІКУ І МОРФОНОЛОГІЮ
0ОНОЛОГІЧНІ явища чергування звуків, накладання звуків (гаплологія), нарощення звуків (протеза, епентеза), усічення звуків (дієреза) в одних випадках з’являються у морфі чи складі слова (всередині, на початку) для утворення нових складів, не маючи ніякого зв’язку із семантикою (лексичною чи граматичною): 1) чергування о: оУ (кожа — коУжух), о:і,н\н' (нога — ніг); 2) накладання (гаплологія): мінералогія < мінералологія, білозерський < біло-озерський)\ 3) нарощення (протеза, епентеза): юцєр — Гомер, гострий, обідати — гобідати, павук — рос. паук (нарощено
[в]), лат. Sicilia — Сицилія (нарощено [й]); 4) усічення (дієреза): серце < сердце, сонце < солнце, чесний < честный.
В інших випадках ці явища з’являються між морфами. У новій позиції вони виконують і нові функції — служать для взаємопристосування та сполучуваності сусідніх морфів у слові і розрізнення морфів однієї морфеми, одночасно маркуючи певні морфологічні чи семантичні явища.
У мовленнєвому потоці при творенні тексту морфи, поєднуючись між собою, утворюють морфемні ланцюжки. В них між морфами відповідно до їхньої фонемної (звукової) будови з’являються такі явища, які сприяють їхньому взаємопристосуванню і сполучуваності. Наприклад, у реченні “Зі мною були швейцарські друзі” до таких явищ належать: 1) нарощення звука [і] у прийменнику з- перед коренем на два приголосних [мн]; 2) усічення сегмента -ія в іменнику Швейцарія при утворенні від нього похідного прикметника швейцарський за допомогою суфікса -ськ-ий; 3) чергування г : з у корені друг- при творенні іменникової множинної словоформи друзі за допомогою морфа -і.
Одночасно з функцією сполучуваності, розрізнення і взаємопристосування морфем фонологічні явища мови виконують також функцію маркування морфологічних явищ (фонетич-
162
ним явищем позначається якесь морфологічне значення похідного слова, словоформи), наприклад: чергування к: ц між ко-рейем і закінченням -і маркує давальний відмінок іменників однини (рука—руці). Чергування к : ч між коренем і суфіксом -н- маркує прикметник (рука — ручний), а між коренем і суфіксом -к- маркує іменник (рука — ручка)\ усічення морфа -а- у дієслівних основах перед суфіксом -ун- говорить про творення іменника (плигати — плигун), наголос у дієсловах на префіксі ви- свідчить про доконаний вид, а ненаголошений
