Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Оскільки питання словотвірного синтезу в українському мовознавстві (і не лише в українському!) ще не опрацьовані, то основні правила сполучуваності морфем також ще не сформульовані, але вони об’єктивно функціонують і зумовлюються семантичними і структурними чинниками. Наведемо кілька для зразка: 1) якщо топонім закінчується морфемами -иц-я, -ець, -ич, то назви жителів від них утворюються за допомогою суфікса -ан-и, а не синонімного суфікса -ець: Вижниця — вижничани, Бобринець — бобринчани, Галич — галичани; 2) якщо особове ім’я і термін родинності мають жіночий рід, то присвійні прикметники від них утворюються за допомогою суфікса -ин, а не синонімного суфікса -ів. Світлана — Світланин, Таня — Танин, теща — тещин, мама —мамин; 3) якщо твірними словами є назви поселень, то відносні прикметники від них утворюються за допомогою суфікса -ськ-ий і його аломорфів, а не синонімного суфікса -н-ий і його аломорфів: Львів—львівський, Батурин — батуринський, Опііиня — опішнянський тощо.
Правила морфотактики пов’язані з правилами фонотак-тики і базуються на їх основі. За правилами української фонотактики у слові не можуть стояти поряд два голосних звуки (не може бути зіяння). Тому до твірної основи на кінцевий голосний звук не може приєднуватися твірний суфікс чи флексія з початковим голосним: від читати — чита-у (чита+й-у), від, жити — жи-ець (жи+л-ець). Але нерідко правила фонотактики і морфотактики не збігаються. Там, де фонотактика допускає сполуку звуків, морфотактика відкидає її на межі між морфемами: пор. нормативні звукосполу-
175
ки гн (гнути), хн (хникати), кн (вікно), он (онуки), але неможливі плуг+ний, вух+ний, рук+ний, кіно+ник. Чому можна: калина — калиновий, а не можна калинський; чому каша гречана, а мед з гречки; чому хлів — хлівець, а ніж — ножик; чому скрипка — скрипач, скрипаль, а балалайка — балалаєчник, домра — домристі Отже, при творенні похідних існують обмеження в сполучуваності дериваційних морфем.
§117. ОБМЕЖЕННЯ В СПОЛУЧУВАНОСТІ МОРФЕМ
Реалізуючись за типовою моделлю (за типовим правилом), процес творення похідного слова може зустріти певні перешкоди і не відбутись: гітара — гітарист, баян — баяніст, піаніно — піаніст, флейта — флейтист. А від сопілка, балалайка, скрипкаї Такі перешкоди обмежують словотвірні можливості моделі. Існує кілька видів таких обмежень у сполучуваності морфем: 1) семантичні; 2) формальні; 3) стилістичні; 4) лексичні; 5) фонотактичні; 6) словотвірні. Проте в мові існують і засоби усунення цих обмежень. До них належать: 1) наявність синонімних морфем; 2) наявність ало-морфів морфеми; 3) наявність морфонологічних явищ. Вибір їх залежно від характеру перешкод дозволяє завершити словотвірний процес і утворити похідне слово. Наприклад, оскільки основа сопілк- не з’єднується з твірним суфіксом особи -іст (-ист), то досить замінити морфему -ист синонім-ною морфемою -ар і утвориться слово сопілкар із значенням назви особи за музичним інструментом. Відбувся вибір іншої моделі, яка реалізувала творення слова передбачуваного значення.
1. Семантичні обмеження у сполучуваності морфем пояснюються значеннєвою несумісністю твірних морфем.
Найширші семантичні обмеження стосуються належності твірної основи до тієї чи іншої частини мови: 1) суфікс діючої особи -тель з’єднується з основами лише дієслів, з основами іменників та прикметників не сполучається (виховувати— вихователь)', 2) суфікси -уват-ий, -езн-ий, -енн-ий, -еньк-ий з’єднуються з основами лише якісних прикметників (білуватий, величезний, здоровенний, розумненький); 3) суфікс жіночої особи -их-a з’єднується лише з основами іменників — власних і загальних імен і прізвищ чоловіків (Петрушенко — Петрушенчиха, Павло — Павлиха, голова — головиха);
4) суфікс -иі-а із значенням жіночої особи за посадою чоловіка з’єднується з основами лише іменників — назв осіб чоловічої статі: генеральша, офіцерша, султанша, бригадирша;
176
5) суфікс -уват-ий приєднується не до всіх якісно-прикмет-никових основ, а лише до тих, що означають колір, смак, міру, вагу, фізичні і моральні недоліки у негативному плані (білуватий, гіркуватий, важкуватий, тонкуватий, слабува-тий, грубуватий, гордуватий). До основ якісних прикметників позитивного плану суфікс -уват-ий не приєднується, тут його місце заступає суфікс -еньк-ий (пор. довгувате пальто — негативна ознака, довгеньке пальто — позитивна ознака; білувата морквина — біленька хустка); 6) суфікс
-еньк-ий не приєднується до прикметникових основ негативної якості, а з’єднується з основами якісних прикметників позитивного плану: низенький паркан, височенькі дерева, тепленька кімната, холодненький квас (пор.: ті самі якості негативного плану виражаються суфіксом -уват-ий: низькуватий будинок, високувата клуня, теплуватий квас, холоднувата кімната); 7) суфікс -езн-ий приєднується до прикметникових основ з більшим виявом ознаки (величезний, грубезний, довжелезний, товстезний); 8) флексія -и із значенням називного відмінка множини іменників жіночого і чоловічого роду може прилучатися до твірних основ конкретно-пред-метних іменників: нога — ноги, рука — руки, стіл — столи, робот — роботи. До основ абстрактних іменників вона не приєднується, оскільки абстрактна предметність не пов’язана з кількісним показником і не має семантики множинності: мета — родовий однини мети, а форми множини немає, її замінює конкретний іменник ціль, який здатний з’єднуватися з флексіями множини (пор. мн. цілі, цілей, цілям). Отже, семантичні обмеження у сполучуваності морфем знімаються заміною або твірної основи, або твірного форманта.
