Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
2. Формальні обмеження зумовлюються надлишковими елементами у твірному слові, структурною недостатністю твірного слова, скупченням приголосних у валентних позиціях, подібністю або тотожністю кінцевих і початкових звуків твірних морфем у валентних позиціях.
У процесі словозміни і словотворення формальна будова мотивуючих основ не завжди сприятлива до сполучуваності з формантами. З цієї точки зору фіналі та ініціалі мотивуючих поділяються на такі дві групи: 1) що не викликають формальних (структурних) перешкод до сполучуваності;
2) що викликають формальні перешкоди.
У першому випадку сполучуваність твірних морфем відбувається природно без будь-яких морфонологічних явищ: дуб — дубовий, ходун — ходунок, золото — золотити.
У другому випадку основи і форманти спричиняють різні формальні перешкоди, що з’являються за певних умов, які
12 9-320
177
називаються морфонологічними позиціями. Морфонологічна позиція формується особливостями структурної будови мотивуючих основ і формантів. Хоч поняття морфонологічної позиції ще не досить досліджене, а самі морфонологічні позиції ще не описані, проте можна назвати близько десяти позицій, в яких формальні обмеження у сполучуваності усуваються відповідними морфонологічними явищами: 1) фі-наль ПП + формант ПП—усічення (Ярославль—ярославський), інтерфіксація (Ялта — ялтинський), суміщення (Луцьк — луцький); 2) формант П + ініціаль ПП — інтерфікс (зіставити, зібрати); 3) фіналь ГП + формант ПП, ГП — нейтральна валентність (Харків — харківський, пісок — піскуватий); 4) односкладова основа ПГП + формант ПП — інтерфікс (трест — трестівський); 5) наголошена флексія + формант П, ПП — інтерфікс (бійці — бійцівський); 6) фіналь [г], [к], [х] + формант П — чергування г : ж (нога — ніжка), к : ч (рука — ручка), х : ш (вухо — вушко)', 7) фіналь [г], [к], [х] + + формант Г [і] -> чергування г: з (нога — нозі), к: ц (рука — руці), х : с (вухо — вусі)', 8) фіналь ПП + формант П, ПП, ГП перед усічуваним компонентом -* усічення (Варва-рівка — варварівський, варварівці, варварівець); 9) іменна фіналь ПГ + формант ПГП (кіно — кіношник); 10) фіналь [г, к, х, з, ц, с, ж, ч, ш] + формант -ськ- -» накладання (варяги — варязький, Прилуки—прилуцький, Мачухи—мачуський, Вінниця — вінницький, Глодоси — глодоський, Вороніж — воронізький, Галич — галицький, Черемош — черемоський) і т. ін.
На відміну від фонологічних позицій морфонологічні характеризуються різним ступенем регулярності зумовлюваних ними морфонологічних явищ і їх альтернацій. В одних позиціях морфонологічні явища виникають обов’язково (в основах на [г, к, х] перед формантом -к-a відбувається морфонологічне чергування з [ж, ч, ш] —ніжка, ручка, свашка), в інших — то виникають, то ні (Пологи — пологський, полозький, пологівський; Карабах — карабахський, карабаський, карабахівський).
Отже, всі формальні обмеження у сполучуваності твірних морфем знімаються усіченням структурно надлишкових твірних основ, нарощенням структурно недостатніх твірних основ, інтерфіксуванням твірних формантів, суміщенням твірних морфем, чергуванням кінцевих звуків.
3. Стилістичні обмеження у сполучуваності спричиняються стилістичною несумісністю твірних морфів. Як і слова, морфи бувають стилістично марковані (пор. рибалка і рибак, співець і співак, прополка і прополювання). У словотворенні
178
діє тенденція до стильової однорідності сполучуваних морфем. Основи стилістично нейтральних слів поєднуються з морфами будь-якої стилістичної належності, наприклад: 1) основа нейтрального дієслова плакати поєднується із суфіксами різноманітних стилістичних відтінків: плакальниця (книжне, спеціальне), плакса (розмовне, докірливе), плаксуня (жартівливе), плаксуха (зневажливе), плаксійка (несхвальне), плаксивиця (народно-поетичне); 2) основа нейтрального дієслова плавати поєднується із загальновживаним суфіксом -анн-я (плавання) і розмовним -6-а (плавба).
Якщо суфікс має стилістично знижений відтінок, то він тяжіє до сполучуваності з розмовно-просторічними основами, наприклад суфікс -езн-ий: грубезний, здоровезний, товстелезний, отакезний, товстезний. Він може вступати у зв’язки з нейтральними основами: глибокий — глибочезний, широкий — широчезний, високий — височезний. Проте з основами прикметників книжного походження (культурний, активний, свідомий, унікальний), високого стилю (патетичний, вірний, мудрий) та позитивної емоційності (радісний, веселий, рідний, щасливий) він у словотвірні зв’язки не вступає. Стилістично знижені суфікси -ун, -як, -юг-a не поєднуються з основами книжних слів, а тяжіють до основ просторічних чи вульгарних: брехун, сопляк, бандюга.
Стилістичні обмеження існують, але вони не такі регулярні і безвиняткові, як формально-структурні. Тому при певному стилістичному спрямуванні морфеми негативного відтінку можуть поєднуватися з морфемами позитивної емоційності: брехун — брехунець, хитрун — хитрунець, дурак — дурачок.
4. Лексичні обмеження зумовлюються можливістю невиправданої омонімії і зайнятістю відповідного семантичного місця для продукованого слова. З цих причин у мові не утворюються такі слова: 1) назви жителів множинної форми з суфіксом -ан-и від топонімів на -ани (пор. м. Харків — харків'яни, але м. Богородчани — богородчанці; с. Трояни — троянці); 2) назви жителів чоловічого роду із суфіксом -ець від топонімів на -ець (пор. м. Херсон — херсонець, але Бобри-нець — бобринчанин; с. Сілець — сільчанин)\ 3) жіночий корелят на -к-a до іменника плавець, оскільки є слово плавка з омонімічним значенням; 4) назви жителів жіночого роду на -к-a від топонімів на -к-a (пор. м. Макіївка — макіївці, макіївець, але макіївчанка; с. Варварівка — варварівці, варва-рівець, а жіноча форма на -к-a не утворюється); 5) назви осіб жіночої статі з суфіксом -к-a як відповідники до чоловічої статі (пор. моряк — морячка, але до іменників матрос, електрик, друкар, пілот, штукатур немає відповідних назв осіб
