Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
8. Шильдер Н. Император Александр Первый (1801-1825) // Русский биографический словарь. Т. 1. — СПб., 1896.
9. Редин Е. К. Музей изящных искусств и древности Харьковского университета (1805-1905). — Харьков, 1904.
10. Чириков Г. С. Указатель произведений, хранящихся в Музее изящных искусств при Императорском Харьковском университете. / Гравюры, офорты, хромолитография и проч. Отдел 1. //Коллекция эстампов Фридриха Аделунга. — Харьков, 1883.
11. Кеппен Ф. Аделунг Федор Павлович // Русский биографический словарь. — СПб., 1896. — Т. 1.
12. Ананьич Б. В. Банкирское дело в России 1860-1914. — Л., 1991.
13. Первые банкиры Российской Империи (к 125-летию образования Государственного банка) // Деньги и кредит. — 1995. — № 5.
14. Осип Иванович Сенковский (Барон Брамбеус). — СПб., 1895.
15. Раль Карл-Генрих // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауз, И. А Ефрон —Т. 51. — СПб, 1899; FritsLugLLesmarquesdecollections de dessins et d’estampes. — Austerdam, 1921.
16. Andresen Andreus. Die Deutschen Maler-Rudierer (Peintures-Graveurs), des neuenstentesjahrhunderts, nach ihren Leben und Werken. — Leipzig, 1866; Thieme U., BeckerF. Algemeines Lexicon der bildender Kunstler von der Antike bis zur Gegenwart. 12-teB. —Leipzig, 1916.
Резюме
Стаття присвячена вивченню однієї з недостатьо досліджених сторінок біографії В. Н. Каразіна, а саме — історії придбання ним так званої «колекції Аделунга» для Харківського університету. Цей факт значною мірою визначив подальшу долю видатного просвітителя. У статті не лише пропонується авторська версія обставин придбання колекції, а й викладається ймовірна історія формування цього зібрання художніх творів.
Summary
This article is devoted to the study of one of the not enough explored pages of V. N. Karazin’s biography, that is the history of his coming in possession of the so called “Adelun’s collection” for Kharkov University.
В. Ю. Іващенко. Мемуари з історії Харківського університету..
259
This fact greatly determined the future destiny of this outstanding educationalist. The article gives not only the author’s version of getting this collection, bat also the possible history of formation of this collection of artistic works.
В. Ю. Іващенко
МЕМУАРИ З ІСТОРІЇ ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ XIX поч. XX ст.
Серед великої кількості джерел з історії вищої освіти мемуарам належить особлива роль. Спогади сучасників передають такі аспекти університетського життя, які не знайшли належного відображення в історичних дослідженнях. Вони містять унікальну інформацію про настрої студентства, характер викладання, взаємостосунки студентів та професури, передають думки і почуття їх авторів.
Інтерес до мемуарної літератури як до виду історичних джерел виник ще в середині XIX ст., але в позитивістській історіографії мемуаристику розглядали передусім як джерело фактичного матеріалу. Такий підхід властивий і багатьом сучасним дослідникам, які вбачають цінність мемуарів «у викладанні фактичної сторони зазначених подій, а не в оцінці їх, яка, звичайно, завжди суб’єктивна» [2, т. 1, с. 4]. Подібний погляд став причиною того, що вітчизняна історіографія мемуаристики представлена головним чином передмовами та післямовами до публікацій спогадів, а також порівняно невеликою кількістю статей про окремі твори мемуарного жанру.
Дати нову оцінку джерелам особистого походження дозволяють фундаментальні праці А. Г. Тартаковського [ 11; 12], який розглядає мемуари «як «залишки», що були породжені соціально-психологічним середовищем, як пам’ятки ідейного руху і суспільно-історичної думки епохи свого створення». У руслі трактовки мемуаристики як феномена культури перед дослідником постає завдання охопити значні комплекси мемуарних джерел в їх історичному розвитку, розкрити роль мемуарної літератури у культурному житті епохи.
Вдалим прикладом історико-типологічного вивчення мемуаристики є стаття JI. А. Булгакової [ 1 ], яка присвячена спогадам про університети дореволюційної Росії. Автор дає стислу характеристику комплексу мемуарів з історії Московського, Казанського, Харківського, Дерптського, Віденського, Петербурзького та Київського університетів, виявляючи особливості університетської мемуаристики в цілому. Однак охопити корпус мемуарів по кожному університету у межах однієї статті неможливо.
Мета даної статті — вивчити коло опублікованих джерел мемуарного характеру з історії Харківського університету ХІХ-початку XX ст.
260
AO 200-річчя ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Окремі видання мемуарів викладачів та вихованців Харківського університету враховано у відомій бібліографії С. Р. Мінцлова [6], але, як відзначив сам автор, через відсутність можливості перегляду ряду видань була охоплена лише частина мемуарних пам’яток. Більш докладним у цьому відношенні є п’ятитомний бібліографічний довідник «Історія дореволюційної Росії у щоденниках і спогадах», підготовлений у 1976-1989 pp. під керівництвом П. А. Зайончковського. Проте, незважаючи на ретельність обліку публікацій мемуарів, джерелознавчу обгрунтованість їх відбору та прийомів опису, ця праця все ж не враховує газетні публікації і зосереджена головним чином на реєстрації спогадів у традиційно-класичній формі мемуарних оповідань [2].
