Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
nodus et trimcus atrioventricularis; 5 — crus dexter; - по вінцевій борозні переходить у
fymp,atn^eTvagus de—ervet c9— scnus<ter71o-—підпазушну міжшлуночкову б°р°з-
transversi
358
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
ну як підпазушна міжшлуночкова гілка — ramus interventricularis subsinuosus. Ліва вінцева артерія — a. coronaria cordis sinistra — віддає в біляконусну міжшлуночкову борозну біляконусну міжшлуночкову гілку — ramus interventricularis paraconalis — і огинаючу гілку — ramus circumflexus, яка сполучається з правою вінцевою артерією.
Велика серцева вена — v. cordis magna — відповідає лівій вінцевій артерії; з підпазушної міжшлуночкової борозни в неї впадає середня серцева вена — v. cordis media. Малі серцеві вени — vv. cordis parvae (4—5) — виносять кров із стінок правого шлуночка.
У великої рогатої'худоби більш розвинута ліва вінцева артерія, яка віддає на каудальну поверхню серця низхідні гілки — праву, ліву й додаткову. У коня і свині обидві артерії розвинуті однаково. У собаки розвинутіша права вінцева артерія.
Нерви серця. Серце має подвійну аферентну іннервацію: симпатичну і парасимпатичну.
Центри симпатичної іннервації серця розміщені в спинному мозку (на протязі від IV-VII сегментів). Від них відходять прегангліонарні нервові волокна, які вступають у зірчастий симпатичний ганглій. Від останнього відходять серцеві гілки — nn. cardiaci, які галузяться в серцевих судинах. Центри парасимпатичної іннервації знаходяться в довгастому мозку. Від них відходить блукаючий нерв — n. vagus, гілки якого — nn. depressor — вступають в інтрамуральні вузли міокарда. Аферентні нервові волокна проходять у цих самих нервах.
Топографія серця. Серце розміщене в грудній порожнині між легенями, спереду від діафрагми і зміщене трохи вліво. Основа його лежить на рівні середини 1-го ребра, верхівка — в ділянці 5—6-го міжреберного проміжку, біля груднини.
Передній край серця знаходиться на рівні 3-го, а задній — 6-го ребра.
У великої рогатої худоби серце дуже зміщене вліво, а в ділянці 3^-го ребра прилягає до лівої грудної стінки. Верхівка серця знаходиться в ділянці 6-го ребра, у свині — в місці з'єднання 7-го ребра з його хрящем, у собаки — в ділянці 6—7-го ребра.
Маса серця залежить від віку тварини, її виду й породи, а також від виконуваної твариною роботи. У новонародженої тварини маса серця становить 0,76 % маси тіла. На масу серця впливає також розмір тварин, що характерно для собак — від 0,59 % у великих до 1,30 % у малих порід. Маса серця більша у самців, ніж у самок (у бугая — 0,50 %, у корови — 0,42 %). При посиленому фізичному навантаженні маса серця зростає.
Ф КРОВОНОСНІ СУДИНИ
Кровоносні судини за функцією й будовою поділяють на провідні судини — артерії і вени — та живильні судини — капіляри. Судини запобігають безпосередньому контакту крові з тканинами тіла, допомагають серцю приводити в рух кров і регулюють насичення органів кров'ю відповідно до їх функції. Стінка судин складається з трьох оболонок: внутрішньої, середньої і зовнішньої (рис. 9.16).
359
Розділ 9
Внутрішня оболонка (інтима) — tunica intima — складається з ендотелію — endothelium 1 — і волокнистої сполучної тканини, якої немає в капілярах. Середня оболонка (медія) — tunica media 4 — побудована по-різному — в одних судинах переважно з еластичних елементів, в інших — з непосмугова-них м'язових клітин або має змішану будову. Зовнішня оболонка (адвентиція) — tunica adventitia 5 — побудована з волокнистої сполучної тканини, якій знаходяться нерви і судини судин (кровоносні й лімфатичні). Оста проникають і в середню оболонку.
в
нні
Рис. 9.16. Схема будови кровоносних судин:
А — артерія; Б— вена; В— капіляр; Г— венозні клапани; Д— чутлива та рухова іннервація артерій; 1 — ендотелій; 2— інтима; 3— внутрішня еластична оболонка; 4 — медія; 5— адвентиція; 6— клапани вен; 7— спинномозковий вузол; 8 — рецептори; 9— післявузловий еферентний нейрон; 10— бічний стовп спинного мозку; 11 — передвузловий нейрон; 12— спинний мозок; 13— вузол симпатичного стовбура
360
серцево-судинна система
Нерви судин — nervi vasorum — належать симпатичній нервовій системі. їх аферентні волокна закінчуються на міоцитах судин. Вони забезпечують звуження судин та їхній тонус.
Артерії — arteria (див. рис. 9.16, А) — судини, по яких кров виноситься із серця. Вони не лише транспортують кров, а й допомагають серцю її переміщувати. Серце працює ритмічно, поштовхами. Під час систоли в початковій ділянці аорти кров'яний тиск досягає 200 мм рт. ст., а чим далі від серця, тим більше він знижується. У зв'язку з цим і будова артерій змінюється залежно від їх віддалення від серця та від загального функціонального навантаження на серце, а також на судини окремих органів. Діаметр артерій і товщина їхньої стінки тим більші, чим ближче вони до серця (аорта, стовбур легеневих артерій). Чим віддаленіша судина від серця, тим більше гілок відходить від неї, тим ширшим стає кровоносне русло і більше знижується кров'яний тиск. Внаслідок цього сповільнюється рух крові і відповідно змінюється будова стінки артерій. Діаметр артерій і товщина їхніх стінок залежать також від функції органа.