Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
розгалужуються на бронхи пер-
чи
хи
Рис. 6.10. Схема будови легеневих часточок:
1 — v. pulmonalis; 2 — a. bronchialis; 3 — a. pulmo-nalis; 4 — bronchus; 5 — bronchiolus; 6— bronchiolus terminalis; 7 — bronchiolus respiratorius; 8 — ductus alveolaris; 9— sacculus alveolaris
шого, другого порядку і т. д. Най-дрібніші бронхи діаметром до 1 мм називають бронхіолами — bron-chioli (рис. 6.10), у них немає хрящової основи. Бронхіоли входять у легеневі часточки — lobuli pulmo-nales, розгалужуються в них і утворюють альвеолярне дерево — arbor alveolaris, де й відбувається газообмін. У часточках бронхіоли поділяються на 20—30 коротких альвеолярних ходів — ductuli alveolares (див. рис. 6.10, 8; рис. 6.11, 1), які закінчуються альвеолярними мішечками — sacculi alveolares (див. рис. 6.10, 9). Стінки альвеолярних мішечків утворюють кінцеві легеневі випини — альвеоли — alveoli pulmonis. Усі альвеоли, що належать до однієї дихальної бронхіоли ті її розгалужень, утворюють струк-
308
АПАРАТ ДИХАННЯ
турну й функціональну одиницю легень — первинну легеневу часточку, або ацинус — lobulus pulmonalis. Загальна кількість легеневих часточок у коня становить близько 5000 млн; у великої рогатої худоби— 600; у кози— 200; у кішки— 144; у людини— до 500 млн. Відповідно, дихальна поверхня легеневих альвеол у коня становить 500, у людини— 100 м2.
Слід зазначити, що стінка легеневих альвеол складається з одного шару плоских клітин респіраторного епітелію. Зовнішня поверхня легеневих альвеол обплетена густою сіткою кровоносних капілярів, стінка яких складається з одного шару клітин — ендотелію. Обмін газу відбувається відповідно крізь два шари клітин: респіраторного епітелію і ендотелію кровоносних капілярів, які мають спільну базальну мембрану (див. рис. 6.10).
Отже, в легенях розрізняють сполучнотканинну основу і паренхіму. Сполучнотканинна основа добре виражена і помітна на поверхні легень у вигляді багатогранних комірок, всередині яких міститься паренхіма. Сполучна тканина легень містить крім колагенових значну кількість еластичних волокон. Із зменшенням діаметра бронхів не лише хрящові кільця перетворюються на пластинки або зовсім зникають, а й змінюється кількість сполучної тканини. Остання утворює перегородки між часточками, а всередині часточок розділяє альвеолярні ходи. Еластичні волокна надають легеням еластичності.
На середостінній поверхні кожної легені розміщені ворота легені — hilus pulmonis, через які входять головний бронх (див. рис. 6.8), легенева артерія 11 і нерви, а виходять легеневі вени 14. Легені мають рухові й секреторні нерви, больових рецепторів немає.
У великої рогатої худоби (див. рис. 6.8, А) легені мають добре виражені частки. Краніальна частка (верхівка) легені поділяється на дві окремі частини: краніальну і каудальну. До краніальної частки відгалужується трахейний бронх. Сполучнотканинний прошарок між частками добре виражений, що зумовлює характерний малюнок легень у вигляді багатогранних комірок. Відносна маса легень становить 0,6 %.
У коня (див. рис. 6.8, Б) легені мають глибокі серцеві вирізки. Серцева й діаф-рагмальна частки зливаються в одну 6. Асиметрія легень виражена нечітко. У старих коней права й ліва плевральні порожнини позаду серця з'єднуються. Відносна маса легень становить 1,43 %.
У свині (цив. рис. 6.8, В) легені поділені на добре Рис. 6.11. Легенева часточка кролика:
виражені частки видовже- 1 — ductus alveolaris; 2 — alveolus (скануючий електронний
мікроскоп)
309
Розділ 6
ної форми. Є додатковий трахейний бронх до краніальної частки. Відносна маса легень становить 0,85 %.
У собаки (див. рис. 6.8, P) поділ на частки особливо виражений, вирізки досягають основних бронхів. Легені відносно короткі і форма їх залежить від конституції тварини. Додаткова частка 3 зустрічається не лише на медіальній, а й на реберній поверхні. У собак (кішок) у задній частині середостіння є сполучення між правим і лівим плевральними мішками.
Розділ
7
<$> Розвиток органів
сечовиділення
<$> Нирки
<$> Сечовід
<$> Сечовий міхур
<$> Сечівник
Д
Орган
о органів сечовиділення — Organa uropo-etica — належать парні нирки і сечоводи,
I I K(I - 11(1. IV /ІЛ (ill) І І ( 4 | J I I I Xl JTXJJ XV-EX X VV 1 \ І І )\ IJ I, H .
непарний сечовий міхур, сечівник, сечостатевий канал. У самок сечівник відкривається в сечостатевий присінок. Органи сечовиділення виробляють сечу, тимчасово її зберігають і виводять з організму. З крові сечею виділяються кінцеві продукти білкового обміну, неповного окиснення жирів і вуглеводів, різні солі та вода. В сечі містяться деякі гормони (пролан, фолікулін, андростерон).
Нирки підтримують сталий осмотичний тиск і хімічний склад крові виділенням надлишків солей, кислих продуктів та інших шкідливих речовин.
Процес виділення сечі надзвичайно складний. На першому етапі виділяється первинна сеча, що містить солі, цукор, білок та інші речовини і суттєво відрізняється від вторинної сечі. Вважають, що для виділення 1,5 л сечі у людини через нирки проходить до 1500 л крові.
