Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Рис. 7.2. Нирка дельфіна (А) і ведмедя (Б) (за С. К. Рудиком, 1993)
315
Розділ 7
рки властиві більшості ссавців (кінь, верблюд, дрібні жуйні, хижаки, більшість оленів, мавпи, гризуни, комахоїдні). Іноді у дрібних жуйних, собак, шимпанзе зустрічається перехідний тип нирок, коли не всі сосочки зливаються між собою, а два-три лишаються самостійними, внаслідок чого утворюється гладенька нирка з кількома сосочками.
Нирки за формою нагадують дещо сплощений біб. Права і ліва нирки за розмірами майже однакові. Кожна нирка має дорсальну й вентральну поверхні, дещо загострений краніальний і притуплений каудальний кінці. Медіальний край увігнутий і несе ворота нирок — hilus renalis — місце входження артерій, нервів і виходу сечоводу, лімфатичних судин та вен (див. кольорову вклейку, рис. Х). Латеральний край нирки опуклий.
На розрізі нирки розрізняють кіркову (сечоутворювальну), пограничну та мозкову (сечовивідну) зони, а також ниркову порожнину.
Кіркова зона — cortex renis (див. рис. Х, 6) — тонкий зовнішній шар темно-червоного кольору, дрібнозернистої будови. В цій зоні знаходиться структура й функціональна одиниця нирок — нефрон (nephron). Нефрон (див. кольорову вклейку, рис. ХІ) складається з ниркового тільця — corpusculum renis — і покрученої ниркової трубочки — tubulus renalis contortus 9. Ниркове тільце складається із судинного клубочка — glomerulus 4— і капсули клубочка — capsula glomeruli 16. Останню ще називають капсулою Боумена— Шумлянського. В кожній нирці міститься кілька мільйонів нефронів.
Мозкова зона — medulla renalis (див. рис. Х, 8 рис. ХІ, 20 — внутрішня, найтовща, червоно-жовтуватого кольору. Заходячи в кіркову зону нирки, мозкова зона утворює мозкові промені, а ділянки кори в мозковій зоні відділяють ниркові піраміди — pyramis renalis. Основа піраміди спрямована до периферії, а верхівка утворює нирковий сосок — papilla renalis (див. рис. Х,
9; рис. ХІ, 12).
У пірамідах звивисті ниркові трубочки переходять у прямі ниркові трубочки — tubuli renalis recti (див. рис. ХІ, 10), утворюючи основу мозкової зони. Прямі трубочки переходять у ниркові петлі 21 (петлі Генле), які переходять у збиральні канальці 22. Всі канальці збираються в соскові протоки — ductuli papillares 11, що відкриваються отворами на нирковому соску. Всі отвори на нирковому соску утворюють решітчасте поле — area cribrosa.
Погранична (проміжна) зона — zona intermedia (див. рис. Х, 7; рис. ХІ, 19) — знаходиться на межі між попередніми зонами. Вона має вигляд вузенької стрічки темно-червоного кольору. В зоні знаходяться дугові артерії (див. рис. ХІ, 2), які віддають у мозкову зону променеві артерії 3. Уздовж артерій розміщені ниркові тільця. Ця зона не в усіх тварин різко виділяється, хоча багата на судини.
Навколо кожного ниркового сосочка (багатососочкові нирки) розміщена ниркова чаша — calix renalis (див. рис. Х, 10; рис. ХІ, 13). Кожна чаша відкривається короткою протокою в ниркову миску — pelvis renalis (див. рис. Х, 1). Стінка чаші складається із слизової та м'язової оболонок і адвентиції.
Ступінь вираженості й розвитку зон у нирках тварин значно коливається. Зони можуть бути добре виражені (кінь, хижаки, верблюд) або майже непомітні (морська свинка). У гризунів мозкова зона розвинута гірше, ніж у свині, оленів, приматів. У коня, дрібних жуйних усі три зони майже однакові,
316
ОРГАНИ СЕЧОВИДІЛЕННЯ
проте у хижаків, верблюда, приматів краще розвинута мозкова зона. Погранична зона добре розвинута у дрібних жуйних, хижаків і верблюда. Розвиток зон залежить і від віку — у молодих тварин кіркова зона слабко розвинута, проте з віком потовщується. У молодому віці краще виражені ниркові піраміди.
Зовні нирки вкриті щільною волокнистою капсулою — capsula fibrosa, яка легко знімається з нирки. Капсула може бути дуже щільна (верблюд, кішка, буйвіл, олені) або менш щільна (кролик, свиня). З поверхні волокниста капсула обмежена пухкою сполучною тканиною, в якій міститься багато жирових відкладів, що в цілому формують жирову капсулу — capsula adiposa. Остання вкрита фасцією. Вентрально нирки вкриті очеревиною. Отже, нирки розміщені ретроперитонеально, тобто між м'язами ділянки попереку й очеревиною. Проте у деяких тварин ліва нирка звисає, прогинає очеревину і підвішена на брижі. Це особливо помітно у великої рогатої худоби, дещо менше — в оленів і верблюдів. Така нирка може зміщуватися в черевній порожнині (внаслідок наповнення рубця) і називається блукаючою ниркою. Нирки у ссавців лежать асиметрично, тобто на різному рівні. Права нирка лежить дещо спереду відносно лівої.
У великої рогатої худоби нирки (див. кольорову вклейку, рис. Х, А) борозенчасті, багатососочкові. Ниркових пірамід 16—35. Ниркові сосочки 9 обмежені нирковими чашами 10. Чаші відкриваються в дві основні протоки й утворюють сечовід 2. Ниркової миски немає. Ліва нирка за формою нагадує біб, скручена по довгій осі. Каудальний кінець її товщий від краніального. Нирка лежить на рівні 2—5-го поперекових хребців і висить на короткій брижі. Права нирка міститься попереду лівої нирки на рівні від 12—13-го ребра до 2—3-го поперекових хребців.
