Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Нерви: гілки нервів тазового сплетення. Судини: міхурові артерії.
Ф сечівник
Сечівник — urethra— має значні статеві особливості. У самок він короткий і широкий, має вигляд прямої трубки, що починається від шийки сечового міхура, спрямовується назад і вгору. Він відкривається в нижню стінку статевих органів на межі між піхвою і сечостатевим синусом — зовнішнім отвором сечівника — ostium urethrae externum (цив. рис. 7.5, 7). У жуйних, верблюда і свиней на нижній стінці сечівника, перед його відкриттям у сечостатевий синус, є значний підсечівниковий випин — diverticulum subu-rethralle. У верблюда, крім того, є ще ряд дрібних випинів, що слід враховувати при введенні катетера. Слизова оболонка сечівника вистелена перехідним епітелієм, без залоз. У товщі слизової оболонки проходять великі вени. М'язова оболонка складається з непосмугованої м'язової тканини, проте в каудальній частині знаходяться посмуговані м'язові волокна, які формують сечівниковий м'яз — m. urethralis, виконуючи функцію стискача. У корови сечівник завдовжки 10—14, у кобили— 6—8 см.
У самців сечівник майже відразу з'єднується із сім'явипорскувальною протокою, утворюючи сечостатевий канал (див. рис. 7.5, 12). Сечівник починається внутрішнім отвором — ostium urethrae internum — у шийці сечового міхура, а зовнішнім отвором закінчується на голівці статевого члена.
Нерви: гілки нервів тазового сплетення.
Судини: гілки артерії передміхурової залози.
Розділ
8
<$> Розвиток органів розмноження
<$> Органи розмноження самців
<$> Органи розмноження самок
ргани розмноження — organa genitalia
ток
J J-J- J-J- J J- ^ I ^ НИИ
Uзабезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива й гормональна функція, яка впливає на ріст і розви-організму.
Статевий апарат самців і самок має багато спільного в будові: 1) статеві залози (парні) у самців — сім'яники, у самок — яєчники, які виробляють здатні до запліднення статеві клітини; 2) статеві протоки, що проводять статеві клітини: сім'явиносна протока (сім'япровід) у самців і маткова труба (яйцепровід) у самок; 3) матка розвинута у самок і призначена для виношування плода; 4) зовнішні статеві органи: у самців — статевий член, у самок — присінок піхви, соромітні губи з соромітною щілиною й клітором, які забезпечують контакт статевих органів.
Статева клітина самців, або сперматозоон (спермій) — spermatosoon (Spermium), — значно відрізняється від статевої клітини самок (яйцеклітини — ovocytus) як за формою, розміром, так і за рухливістю. Об'єм сперматозоона, наприклад, у свині в 12-20 разів менший за об'єм яйцеклітини, у кроля— в 20— 30 тисяч разів. Сперматозоон рухливий, а яйцеклітина інертна. Швидкість руху сперматозоона становить у людини — 3—3,3, у собаки — 2,6, у великої рогатої худоби— 4—4,5, у коня— 5 мм за 1 хвилину. Сперматозоони в статевих органах самців можуть зберігати життєздатність до 3 діб навіть після смерті самця. Зовнішнє середовище на них діє згубно. У статевих шляхах самки вони живуть тривалий час (у жінки до 24 діб, у кажанів — кілька місяців).
Яйцеклітини — найбільші клітини в організмі, вони багаті на поживні речовини. У ссавців діаметр яйцеклітин коливається від 60 мкм (їжак) до 250 мкм (людина). У собаки, корови й свині їх розмір становить 150—180 мкм. Особливо великі яйцеклітини у жаби (1,5—2 мм), лосося (6 мм), акули (200 мм), страуса (100 мм).
321
Розділ 8
<$> РОЗВИТОК ОРГАНІВ РОЗМНОЖЕННЯ
Органи розмноження пройшли складний шлях розвитку. В одноклітинних і первинних багатоклітинних організмів спеціальних органів розмноження не було, всі клітини їхнього тіла були однакові і могли брати участь у розмноженні. В подальшому виникли організми зі спеціальними статевими клітинами. Розмноження в таких тварин, напевно, відбувалось як безстатевим, так і статевим шляхом. Пізніше виникли різностатеві організми, у яких лише злиття різних статевих клітин могло дати початок новому організму. Проте спеціальних органів для розмноження не було. Прикладом можуть бути губки, статевого апарату в яких майже немає. Статеві клітини можуть знаходитись у будь-якій частині тіла. При цьому жіноча статева клітина (овоцит) виникає одна, а спермії локалізуються групою й обмежені особливими живильними клітинами.
З ускладненням життя тваринного організму та збільшенням його розмірів статеві клітини стали розвиватися і концентруватися в певних ділянках організму. Так, у кишковопорожнинних вони локалізуються в ектодермі і під час розриву останньої виходять назовні. В інших організмів статеві клітини розвиваються і концентруються в особливих утворах організму — гонадах, розміщених ближче до поверхні тіла тварини. Статеві клітини виходять з гонад, прориваючи їхні стінки. Пізніше статеві клітини стали концентруватися в стінці целома, а звідти виводитись спеціальними вивідними протоками. Так виникли гонади, де розвиваються статеві клітини, і спеціальні вивідні протоки, по яких статеві клітини виділяються назовні.
У плоских черв'яків виникають парувальні органи самців, утворюється оболонка навколо сім'яників та постійні сім'явиносні протоки. У самок спостерігається перехід від дифузного яєчника до однієї пари компактних яєчників. Так, у п'явок гонади мають форму відокремлених мішечків і самостійні протоки, які відкриваються назовні двома отворами. Обидва отвори призначені для виведення статевих продуктів. Парування відбувається за допомогою сперматофорів, які прикріплюються до шкіри самиці, і спермії проникають у паренхіму, а потім — у яєчники. Стінки гонад членистоногих розвиваються за рахунок стінок целома. Форма і будова гонад, а також парувальні органи надзвичайно різноманітні.
