Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
326
ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ
У каудальній частині клоаки, на нижній її стінці, виникає клоаковий (статевий) горбок, на якому є поздовжня статева борозна, обмежена з боків статевими складками. Ще латеральніше утворюються кільцеподібні складки — статеві валики. Якщо відбувається розвиток чоловічої статі, статевий горбок перетворюється на статевий член, статеві складки змикаються знизу, утворюючи сечостатевий канал. Статеві валики видовжуються і зростаються в мошонку, у формуванні якої бере участь особливий непарний валик.
У разі формування органів самки отвір сечостатевого синуса перетворюється на статеву щілину, яка веде в сечостатевий синус. Статеві валики перетворюються на великі соромітні губи, статеві складки (вищі примати) — на малі соромітні губи. Статевий горбок стає клітором.
Ф ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ САМЦІВ
Органи розмноження самців — organa genitalia masculina — складаються із сім'яникового мішка, парних сім'яників, придатків сім'яників, сім'явинос-них проток, сім'яного канатика, сечостатевого каналу, додаткових статевих залоз, статевого члена і препуція (рис. 8.3).
Сім'яниковий мішок — Saccus testicularis — являє собою випин черевної стінки, в якому розміщені сім'яники й придатки сім'яників. Форма сім'яникового мішка, ступінь його звисання та розміщення під черевною стінкою значно різняться у тварин. В одних тварин він зміщений більш назад і наближається до анального отвору (кнур), у інших, навпаки, більше зміщується краніально і звисає у вигляді відтягнутого мішка (жуйні).
Сім'яниковий мішок складається з мошонки (див. рис. 8.3, 3), загальної піхвової оболонки 1 та зовнішнього підвішувача сім'яника 2.
Мошонка — scrotum — складається зі шкіри і мязовоеластичної (м'язистої) оболонки. Шкіра мошонки — cutis scroti (рис. 8.4, 1) — вкрита рідким волоссям, зморшкувата, з потовими та сальними залозами. По середній лінії виділяється шов. Шкіра щільно з'єднується з м'язистою оболонкою — tunica dartos 2, яка бере участь в утворенні серединної перегородки — septum scroti 2. Перегородка поділяє порожнину мошонки — cavum scroti — на дві камери.
Загальна піхвова оболонка — tunica vaginalis communis — складається з двох пластинок, які міцно з'єднані між собою. Зовнішня пластинка — фасці-альна (продовження поперечної черевної фасції), внутрішня — серозна (продовження пристінкової пластинки очеревини). Разом пластинки формують піхвовий мішок, у якому міститься піхвова порожнина — cavum vaginale. Між загальною піхвовою оболонкою і мошонкою знаходиться слабко виражена зв'язка мошонки — lig. scroti. Пахвинна зв'язка — lig. inguinale — з'єднує загальну піхвову оболонку з хвостом придатка сім'яника. Ця зв'язка міцна, її перерізують при кастрації відкритим способом.
Зовнішній підвішувач сім'яника — m. cremaster externus — є продовженням внутрішнього черевного косого м'яза живота і розміщений на латеральній поверхні загальної піхвової оболонки. Зовні м'яз вкритий фасцією під-вішувача сім'яника — fascia cremasterica, яка є залишком фасції зовнішнього косого м'яза живота.
327
Розділ 8
Сім'яник — testis, s. orchis, s. didymis — парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків (рис. 8.5). Лівий сім'яник більший за правий. Особливо великі сім'яники у жуйних, кнура, малі — у верблюда. На сім'янику розрізняють два кінці — головчастий і хвостатий — extremitas capitata 2 et caudata 3, два краї — придатковий і вільний — margo epididymalis 4 et liber 5, дві поверхні — латеральну й медіальну.
В
Рис. 8.3. Статеві органи:
А — бугая; Б— кнура; В— жеребця; Г— пса; 1 — tunica vaginalis communis; 2— m. cremaster externus; 3 — scrotum; 4 — testis; 5 — epididymis; 6 — funiculus spermaticus; 7 — ductus deferens; 7 — ampulla ductus deferentis; 8— plexus pampiniformis' 9— vesica urinaria; 10— gl. vesicularis; 11 — uterus masculinus; 12 — prostata; 13— gl. bulbourethralis; 14— flexura sigmoidea penis; 15— plica urogenitalis; 16— m. urogenitalis; 17— ureter; 18— m. bulbocavernosus; 19— penis; 20— m. retractor penis; 21 — glans penis; 22— preputium; 23— m. bulbospongiosus
328
ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ
Зовні сім'яник вкритий спеціальною піхвовою оболонкою — tunica vaginalis propria (див. рис. 8.4, 6), яка переходить на придаток сім'яника, утворюючи брижу сім'яника — mesorchium. Під серозною оболонкою розміщена щільна білкова оболонка — tunica albuginea (див. рис. 8.4, 88). Від неї з боку головчастого кінця відходять сполучнотканинні тяжі, які тягнуться в бік хвостатого кінця, формуючи середостіння сім'яника — mediastinum testis (див. рис. 8.4, 16) — та перегородочки сім'яника — septula testis 11. Останні поділяють сім'яник на часточки. У білковій оболонці, середостінні та перегородочках проходять судини й нерви. Судини особливо помітні на білковій оболонці. Всередині часточок сім'яника міститься паренхіма сім'яника — parenchyma testis, яка складається із звивистих сім'явиносних трубочок — tubuli seminiferi contorti (див. рис. 8.4, 13) — та проміжної (інтерстиціальної) тканини. У звивистих сім'явиносних трубочках утворюються і розвиваються сперматозоони. Довжина кожної трубочки у випрямленому стані — 35—75 см. Таких трубочок нараховується від 200 до 600, загальна їх довжина становить 200—300 м. Звивисті сім'явиносні трубочки переходять у прямі — tubuli seminiferi recti 14, які переходять у середостіння, де формують сім'яникову сітку — rete testis 15. Із сім'яникової сітки виходять 12—23 виносних каналь-ців сім'яника — ductuli aberrantes testis, які формують голівку придатка сім'яника.
