Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Формою обмеження парламентських свобод є також зміна виборчого закону, механіка формування виборчих округів, порядок голосування (у франції в 1958 р. після зміни виборчого закону компартія одержала 10 місць замість 180, які вона мала в Національних зборах при такій же приблизно кількості голосів по країні, а ЮНР — 188 місць, хоча вона зібрала голосів менше, ніж комуністи).
Надзвичайно важливим для характеристики політичного режиму є виявлення положення, прав різних політичних партій і громадських організацій.
127
Ознакою посилення жорсткості режиму є відмова від законності. Відмова від законності може проявлятися і в прямій зміні конституції (у Франції з 1789 по 1958 рр. змінилося 15 конституцій), і в численних поправках до основних законів.
Наступ на демократичні права і свободи, використання апарату держави для розправи з демократичними прогресивними організаціями, політика національного гноблення і расової дискримінації — все це прямий вияв зростання реакційних тенденцій у системі політичного панування.
Історія оновлення нашого суспільства свідчить, що перехід від тоталітаризму до демократії особливо складний і суперечливий. Прямий перехід вкрай утруднений, бо наслідком тоталітаризму є політична пасивність мас, низька політична культура.
Дослідники політичних процесів справедливо роблять висновок, що між тоталітаризмом і демократією необхідний перехідний період з режимом сильної влади і поступовим нарощуванням елементів демократичного управління [3, с. 387).
Соціолога в сфері політичній цікавлять перш за все суб'єкти політичної дії, соціальні механізми політичної взаємодії і політичного регулювання.
Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні
Якісне оновлення суспільства, створення незалежної держави активізувало проведення в Україні соціологічних досліджень проблем соціально-політичного розвитку.
Особливий інтерес у цьому плані викликають матеріали соціологічної служби Центру "Демократичні ініціативи", яка спільно з Інститутом соціології АН України з 1991 р. проводила регулярний моніторинг громадської свідомості та соціального самопочуття населення країни. Це дало змогу виявити динаміку громадських думок, настроїв і визначити деякі тенденції політичного життя [4, 7].
Матеріали дослідження свідчать про кризовий стан політичних відносин. Проголошення політичного курсу переходу до демократії і навіть конкретні заходи у справі будівництва суверенної незалежної держави, вдосконалення системи політичних інститутів практично ще не привели і не могли принести до реального демократизму всього політичного життя. Це відчувають жителі різних регіонів України. Невдоволеність загальним станом демократії виявили 70% опитаних у 1991 р. і 73% у 1993—1994 роках.
128
Досить скептично настроєні жителі всіх регіонів України відносно своїх реальних прав, зокрема, права обстоювання своїх інтересів та інтересів народу. В 1994 р. 65,6% підкреслили, що вони нічого б не могли зробити, якби уряд прийняв рішення, яке б зачіпало ці інтереси. 57% відмітили свою безпорадність, якби такі рішення були прийняті місцевою владою. 62,5% в цілому невдоволені своїм становищем у суспільстві. Цілий ряд даних свідчить про нерозвиненість політичних відносин, незрілість багатопартійної системи. В цілому різні соціальні групи негативно оцінювали роль партій, вважаючи, то вони не захищають їхніх інтересів, а ведуть боротьбу за владу. У 1993 р. лише 6% респондентів, а в 1994 р. — 13% заявили, що знають програми партій. Показово, що вигадана дослідниками партія порядку і справедливості дістала більшу підтримку, ніж існуючі.
Яскравим виявом кризового стану суспільства є відсутність довіри до політичних структур. Більшість респондентів заявила, що не довіряє владним структурам і політичним організаціям. У 1994 р. 57,7% зазначили, що не знають, чи є така партія, якій можна було б довірити владу. 25% зазначили, що в Україні немає лідерів, які могли б ефективно правити країною. Жодна з партій не подолала п'ятипроцентний бар'єр довіри. Про повну недовіру говорили в 1991 р. — 39%, в 1994 р. — 46% виборців. Про крайній скептицизм стосовно офіційних структур свідчить і відповідь на запитання, хто перешкоджає виходу із кризи. На другому місці після мафії виявилися представники влади. Індекс довіри Президентові, Верховній Раді, уряду взагалі не підіймався вище 2,33 бала, в той час, як довір'я астрологу — 2,5 бала. Все це свідчить про вкрай низький рівень легітимності влади. Матеріали досліджень свідчать про переважання песимістичних настроїв щодо подолання кризового стану суспільства і перспектив його соціально-політичного розвитку. За даними 1994 р., лише 23% респондентів вірять, що у найближчі роки Україна зможе вибратися з кризи. 40% — не вірять, 24% не вірять, що взагалі можна подолати кризу. При цьому причину кризи 37% пов'язують з небажанням і нездатністю керівництва України здійснити реформи, 34% — з розвалом СРСР, 28% — з відсутністю сильних політичних лідерів і т.п.
Відповідаючи на запитання "Яким напрямкам політичного розвитку Ви віддаєте перевагу?", понад 40% представників різних соціальних груп висловилися за розширення зв'язків у рамках СНД, зв'язків з Росією. Разом з тим, більш, ніж вдвічі, у 1994 р. у по-
