Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Не подолані й утриманські настрої. Як і раніше, більшість переконана, що не вони самі, а держава повинна вирішувати їхні життєві проблеми. Проблеми стимулювання трудової діяльності завжди приверти увагу соціологів. У кінці 70-х років вони зафіксували зрушення загальної спрямованості інтересів особистості з сфери суспільно-виробничої до сфери сімейно-побутової та споживчої активності. Свідченням зростаючого відчуження праці було послаблення традиційних і матеріальних, і моральних стимулів. Значення стимулу набуває самостійність, ініціативність діяльності, самоутвердження особистості, міжосібне спілкування, які дістають все більшої ваги в умовах різноманітності видів діяльності товарів та послуг. Зростає значення інноваційної діяльності керівника.
Більшість опитаних у 90-х роках підкреслюють своє тяжке матеріальне становище, соціальну незахищеність. Про особливо тяжке становище ведуть мову представники старших вікових груп та безробітні. За даними 1994 р., близько половини дорослого населення України тією чи іншою мірою не вдоволені своїм становищем у суспільстві, третина не знає, як визначити своє становище. Задоволеність виявляють лише 16%. 3/5 населення невдоволені тим, що вони одержують від суспільства. При цьому соціальне відчуження характерне для всіх соціальних груп. Звідси підвищена тривога, наростання песимістичних настроїв, конфліктних ситуацій.
Контрольні запитання
1. Поняття економічної сфери, її елементи.
2. Співвідношення економіки з іншими сферами.
3. функції економіки як соціального інституту.
4. Соціальні механізми функціонування економіки.
117
Теми рефератів
1. Соціологічні дослідження економічної свідомості та поведінки у 90-х роках.
2. Соціологічні дослідження адаптації різних соціальних груп до ринку.
3. Розвиток підприємництва та приватизації в Україні.
4. Соціологічний аналіз бідності як соціального феномену.
Література
1. Заслзвская Т.И., Рывкина Р.В, Социология зкономической жизни. Новости- бирск: Наука, 1991.
2. Корнаи Янош. Путь к свободной экономике. - М.: Экономика, 1990.
3. Кизилов А.И. Массовое социально-зкономическое сознание: тенденции изменения (1989 - 1993 гг.).//Современное общество, 1994, №1.
4. Комозин А.И. Шоковая экономика: тенденции общественного мнения население России. //Социологические исследования, 1993, № 11.
5. Маркс К.. К критике политической зкономии. Предисловие. // К. Маркс и Ф. Знгельс. Соч., т. 13, с. 1-167.
6. Маркс К. Письмо к П.В. Анненкову, 2Я декабря 1846 г. //К. Маркс и Ф, Знгельс. Соч., т. 27, с. 401-412. .
7. Політичний портрет України. //Демократичні ініціативи.- Київ, 1994, № 9.
8. Смелзер Н. Социология зкономической жизни. //Американская социология. Перспективи, Проблеми. Методи. / Под. ред. Г,В. Осипова. М.: Прогресе, 1972.
9. Сорокин П. Человек, цивилизация, общество. - М.: Прогресе, 1992.
10. Социальньїе аспекти зкономической реформьі. -К.: Наукова думка, 1991.
11. Зкономическая социология й перестройка. / Под ред. Р.В. Рьівкиной. М.: Прогресе, 1989-
12. Знгельс Ф. Письма 90-х годов: Й. Блоху, 21 (22)сентября 1890, К. Шмидту 27 октября 1890, В. Боргиусу 25 января 1894 гг. // К. Маркс й Ф. Знгельс. Соч,, т. 37, 39.
118
2. ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
Соціальна структура суспільства найбільш яскраво виражена та закріплена у такому соціальному інституті як політика.
Політика як вираз і закріплення соціальної взаємодії
Зв'язок політики з соціальною структурою і особливо з соціально-класовою підструктурою можна простежити в генетичному, організаційному та функціональному аспектах. Політичні явища, форми виникають на певному етапі розвитку у зв'язку з поглибленням соціальної диференціації суспільства. Розподіл праці, поява приватної власності, поглиблення національно-етнічних, поселенських відмінностей призводять до виникнення соціальних груп з різними, а то й прямо протилежними інтересами, для регуляції У.К.ЇІХ вже недостатньо норм моралі, звичаїв. Виникає потреба у нових формах організації та регуляції поведінки, зв'язаних з особливою публічною владою, яка, за словами Ф. Енгельса, не співпадаючи з суспільством, ніби підноситься над ним. Публічна влада відрізняється від влади всередині роду, племені тим, що вона особливим способом організована вже не за кровною спорідненістю, а за територіальним принципом, має особливу матеріальну базу у вигляді позик та податків, здійснюється професіоналами-чиновниками та спирається на спеціальні примусові установи (армію, поліцію, суд і т.п.).
Існують різні методологічні підходи до аналізу публічної влади. Прибічники функціонального підходу розглядають владу як властивість соціальної організації, як спосіб самоорганізації, заснований на доцільності розподілу функцій управління та підпорядкування, як джерело гармонії та одностайності інтересів. Т. Парсонс визначає владу як "здатність системи забезпечити виконання її елементами прийнятих зобов'язань". При цьому влада розглядається як знаряддя узгодження інтересів, а отже інтеграції суспільства. Представники конфліктного підходу пов'язують виникнення політичної влади з протистоянням інтересів, з утвердженням відносин панування та підлеглості. Марксизм виражає цей підхід найбільш глибоко та послідовно. Згідно марксизмові, політична влада виявляє волю уже не всіх членів суспільства, а економічно пануючих соціальних груп. Під впливом соціальної диференціації влада інсти-
