Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Освіта є складним соціальним феноменом, котрий можна аналізувати в різних планах: культурологічному, діяльнісному, технологічному, інституціональному та ін.
Освіту можна розглядати як визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення соціального досвіду. Дуже важливим при цьому є аналіз освіти як одного з факторів прогресу культури.
Освіта — це особлива діяльність з навчання та виховання. Діяльнісний аспект передбачає вивчення мети, змісту, мотиваційної структури, організації діяльності. Самостійне значення має тех-
142
нелогічний аспект, котрий передбачає аналіз методів, способів, процедур цієї діяльності.
Освіта — це цілісна самостійна система, що має інституціо-нальний характер. Це не просто діяльність з навчання та виховання, а в особливий спосіб організована, ієрархізована ролева діяльність, що спирається на спеціальні установи, врегульована спеціальними нормами. Це інститут суспільства, котрий надає суспільним відносинам з передачі та накопичення соціального досвіду, цілеспрямованому формуванню особистості сталість та визначеність.
У зв'язку з ускладненням системи освіти та Ті взаємозв'язків з іншими соціальними інститутами все більшого значення набуває соціологічний аналіз проблем керування освітою. Можна говорити також і про інформаційний аспект аналізу, вивчаючи місце освіти як каналу інформації в інформаційних системах.
Інституціоналізація освіти — тривалий та складний процес. Його ознаками є оформлення соціальної групи, для якої діяльність з навчання та виховання стає професійною і втрачає характер аматорського та внутрісімейного заняття. Ознакою інституціоналізації є зміна якості самої діяльності. Вона стає ролевою, цільовою, ієрархічною. Про інституціоналізацію свідчить поява спеціальних закладів — шкіл, виникнення норм, регулюючих процес навчання, виховання.
Цікаво, що з появою спеціальних норм на зміну звичаям та традиціям, які регулюють взаємовідносини вчителя та учня, в міру виникнення професійної діяльності приходять розділені норми (моральні та правові). Ознаки соціального інституту можна спостерігати в освіті ще в період античного розвитку. В епоху середньовіччя процес інституціоналізації освіти загальмував, бо вона розвивалася в рамках соціального інституту релігії, церкви. Розвинутих форм освіта як соціальний інститут набуває у XIX ст., коли виникає масова школа. Та справжньою епохою освіти стає XX століття. Школа перетворюється на розгалужену диференційовану систему закладів, куди залучені величезні маси населення. У нашій країні на двох зайнятих у народному господарстві припадає один учень або студент. За словами Яна Робсртсона, у США кожний третій бере участь у діяльності, пов'язаній з освітою [16, с. 378 — 380). У розвинутих країнах переважна більшість молоді закінчує середню школу, наприклад, у США — 86% молоді, в Японії — 94%. Кожний другий американець вступає до учбових закладів, що надають післясеред-
143
відносини, залучає Ті до соціальних цінностей, процесів, тобто сприяє 'Ці соціалізації.
При цьому школа не лише знайомить з культурними нормами, цінностями, соціальними ролями, а й сприяє 'їхній інтернаціоналізації, відтворенню певного способу життя. Із соціалізацією тісно пов'язана функція соціальної інтеграції. Прилучаючи до єдиних цінностей, навчаючи певним нормам, освіта стимулює спільні дії, об'єднує людей. Виконанню функцій соціальної інтеграції сприяє те, що школа фізично об'єднує представників різних соціальних груп.
Ми неодноразово переконувалися, що соціальні відмінності у студентському осередку стираються швидше, відбувається зближення представників різних поселенських, етнічних, класових та інших утворень.
Разом з тим, освіта є засобом соціального переміщення і просування угору, на вищий соціальний щабель. Звичайно, у сучасному світі ще зберігається нерівний доступ до вищої освіти. Навіть у США матеріальний та соціальний стан батьків відбивається на складі молоді, що навчається. Із сімей, які мають дохід менше 10 тис. доларів, до вузів вступає 15,4% дітей, понад 50 тис. доларів — 53%. Та в цілому соціальне переміщення як результат освіти найбільше пов'язане з навчанням та розвитком здібностей та якостей особистості.
Західні соціологи ведуть мову про функцію селекції (відбору). Цій меті служить система спеціалізованих та елітарних шкіл та сукупність певних процедур. Так, у США в усіх школах в 11 років проводять тест на інтелектуальний розвиток, і класи діляться на потоки — стрілінги, тестовий відбір здійснюється при вступі до певних вузів, до приватних, елітарних шкіл і т. п.
Особливого значення у сучасну епоху набувають гуманістичні функції освіти, котрі спрямовані на розвиток особистості, підвищення рівня її культури, формування системи якостей.
Можна говорити про велику кількість латентних (прихованих) функцій. Свого часу Р. Мертон звертав увагу на таку приховану функцію, як "baby хііііпе" (няні), — школа на деякий час звільняє батьків від необхідності доглядати за дітьми. В школі формуються кола спілкування, дружні зв'язки, які, як правило, зберігають своє значення протягом усього наступного життя. У школі також часто знаходять майбутнього супутника життя. Школа дає змогу молоді формувати власну культуру. Молодіжна субкультура 60—70-х років
