Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Нарешті, ще один елемент внутрішньої структури особистості — мотиви. Вони характеризують ставлення особистості до інтересів, орієнтацій, дають їм оцінку.
Під час соціологічного аналізу особистості та її поведінки важливо враховувати те, що практичне ставлення людини до тих чи інших явищ дійсності внутрішньо детерміноване не лише уявленнями, думками про цінності, але й відповідним емоційним ставленням. Соціальна спрямованість поведінки особистості являє со-
91
бою складну, часто суперечливу єдність раціонального й емоційного. Соціальна характеристика особистості буде неповною без аналізу такого регулятора її поведінки, як соціальні норми. Повноцінним суб'єктом суспільного життя, учасником суспільних відносин особистість стає лише в міру засвоєння та прийняття нею відповідних соціальних норм, які регулюють практично всі сторони життєдіяльності суспільства. Соціальні норми — загальні правила поведінки в різних соціальних ситуаціях, які поширюються на всіх членів суспільства чи на певні його категорії. Завдяки соціальним нормам розрізнені індивідуальні людські дії і вчинки інтегруються у систему суспільних відносин, формують певний соціальний порядок. Зрозуміти винятковість тієї чи іншої особистості, той чи інший її тип можна, лише дослідивши соціальні норми, яких особистість дотримується не під зовнішнім тиском, примусом, а на основі переконаності в їхній необхідності, правомірності, справедливості, в силу співиадання цих норм з її ціннісними орієнтаціями.
Потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні норми — не вичерпують собою перелік елементів, що визначають спрямованість особистості на спосіб соціальної дії. До системи соціальної спрямованості особистості належать також її переконання, ідеали, світоглядні принципи, смаки, звички та багато інших компонентів, які вимагають чіткої фіксації і дослідження. Диспозиційна теорія саморегуляції, яка була розроблена В. О. Ядовим [12), виділяє як головні визначальні показники загальної позиції особистості: 1) концепцію життя і ціннісних орієнтацій; 2) узагальнені соціальні установки на типові обставини; 3) ситуативні соціальні установки як схильність до виховання і поведінки в даних конкретних умовах.
Окрім соціальної спрямованості особистості найважливішим предметом виміру під час соціологічного аналізу є соціальний потенціал. До цього збірного поняття належать такі особові характеристики, як нахили, здібності, знання, вміння, навички і т. п. Вони визначають у своїй сукупності не те, що людина робить, а те, як вона це робить, тобто спосіб, технологію людської діяльності, її рівень, її ефективність. Багато соціологічних досліджень спрямовано на вимірювання рівня здібностей людей до виконання певних соціальних функцій, їхньої підготовленості до професійної, суспільно-політичної, культурної та іншої діяльності.
92
Соціальна типологія особистості. Соціалізація особистості
Одна з найважливіших проблем соціологічного аналізу — проблема соціальної типології особистості. Схожі умови формування особистості детермінують у багатьох індивідів спільні, схожі погляди на світ і його цінності, спільні життєві цілі та завдання, норми поведінки, уподобання, звички, смаки, симпатії, антипатії, риси характеру, особливості інтелекту і т. п. Звичайно, кожна з особистостей по-своєму своєрідна і неповторна, та разом з тим їй притаманні таке поєднання, такий ансамбль соціальних цінностей, які можуть віднести її до цілком певного соціального типу — продукту складного переплетення історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людей.
Оскільки соціологія має справу не з одиничним, а з масо-подібним, вона завжди прагне віднайти в багатогранності ознаки, які повторюються, відкрити в особистості суттєве, типове, що закономірно виникає у певних соціальних умовах. Узагальнений вираз сукупності повторюваних якостей особистості фіксується у понятті "соціальний тип особистості".
Що ж є критерієм виділеипя соціальних типів особистості?
Різні автори у відповідності зі своєю методологічною позицією пропонують різний набір критеріїв: особливості мотивації, характер, спосіб життя особистості, її нормативні якості і т. п.
Соціологічна типізація має свої особливості. Вона завжди пов'язана і характеристикою не лише суб'єктивного, а й об'єктивного в особистості і передбачає виявлення:
І) місця особистості в системі суспільних явищ;
2) характеристику реальних форм життєдіяльності;
3) спрямованість особистості.
При цьому важливо враховувати не лише нормативні, а й реальні якості, їх різноманітність. Протягом тривалого часу у вітчизняній соціології переважала тенденція фіксації фактично одного соціального типу особистості, ніби характерного для умов зрілою соціалістичного суспільства, який розвивається у напрямку ідеального комуністичного типу особистості. Вся багатоманітність свідомості й поведінки людей, членів суспільства, як правило, зводилася до ступеня розвитку історичного типу, до різних умов і проявів типового у цьому плані.
