Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Другий критерій характеризує міру, глибину прийняття, засвоєння цінностей. При цьому висхідним методологічним принципом розуміння соціальної активності є виділення трьох її сторін:
раціональної, чуттєво-емоційної, ролевої. Особистість може сприймати цінності на рівні почуттів, настроїв, знань чи вольових спрямувань. Як правило, на рівні емоцій особистість засвоює цінності поверхнево, хоча й у яскравій емоційній формі. На рівні знань відбувається більш глибоке й конкретне засвоєнні цінностей. На рівні вольових спрямувань формуються соціальні установки, тобто готовність до дії, до реалізації потреб, цінностей. Лише разом усі ці рівні дають справді повне й глибоке прийняття цінностей. Яскравим виявом органічного зв'язку знань, почуттів та волі, що забезпечують справжню соціальну активність, є переконання особистості, її соціальні установки. Показниками високого рівня соціаль-
98
ної активності є свідоме приєднання до соціального життя, висока особиста значимість інтересів суспільства в цілому та конкретних спільнот, усвідомлення особистістю свого місця в суспільстві, персональної відповідальності за процеси, що відбуваються в ньому.
Третій критерій розкриває особливості реалізації цінностей. Показниками рівня реалізації виступають характер та масштаби, результати, форми діяльності.
Аналізуючи характер, надзвичайно важливо вияснити, чи реалізуються інтереси, соціальні ролі чисто формально, стандартно, чи творчо, який рівень творчості, новацій у методах, способах реалізації. Чи є реалізація внутрішньо несуперечливим процесом, коли реалізуються ціннісні орієнтації особистості, її соціальні установки, чи існує розрив між цінностями, ціннісними орієнтаціями особистості, її соціальними установками та діяльністю, коли на базі ситуаційних мотивів реалізуються інші цінності. Виявлення внутрішньої єдності процесу реалізації досягається в результаті співстав-лення ціннісних орієнтацій, соціальних установок та діяльності особистості.
Вивчаючи масштаби, необхідно з'ясувати, чи бере особистість на себе у зв'язку з орієнтацією на певні цінності цілі, додаткові зобов'язання, більш вагомі спеціалізовані ролі, чи лише добросовісно або ініціативно виконує ті, що раніше були їй притаманні.
При вивченні форм активності — найсуттєвіше виявити одно-плановість чи різноплановість проявів соціальної активності. Чи реалізуються певні цінності, інтереси, цілі в одній або різноманітних формах? У сучасних умовах продуктивним є співставленим рівня розвитку форм активності та виявлення їхнього зв'язку.
Тісний зв'язок, взаємопроникнення форм соціальної активності є необхідними умовами її існування і розвитку. І, навпаки, активність буває неповноцінною, коли форми неузгоджені, не доповнюють, а суперечать одна одній. У сучасних умовах ми зустрічаємося з протистоянням політичної та моральної активності. Розвиток моральної активності відстає, і це призводить до трансформації політичної активності у квазіактивність, що породжує шкідливі у моральному та в усіх інших планах наслідки.
Можна дати таку схему основних показників соціальної активності особистості (Див. мал. № 6).
При системному підході соціальна активність постає як внутрішнє багатогранне явище, як єдність суб'єктивного та об'єктивного, як система орієнтацій та цінностей, що виражають інте-
99
Егоцентрична й альтероцентрична спрямованість Моносоцюцентрична спрямованість Полісоціоцентрична спрямованість Орієнтація на загальнолюдські цінності
Спрямованість на певні інтереси, потреби, цінності
Прийняття на рівні почуттів Прийняття на рівні знань Прийняття на рівні вольових устремлінь Прийняття на рівні почуттів, знань, вольових устремлінь Прийняття на рівні почуттів і вольових устремлінь Прийняття на рівні знань і почуттів Прийняття на рівні знань і вольових устремлінь Характер і рівень прийняття інтересів, цінностей
Характер творчий, нетворчий, суперечливий і несуперечливий
Масштаби і результати (соціальні ролі і ефективність діяльності)
Форми (орієнтація на багатопланове і однопланове виявлення, зв'язок форм) Характер і рівень реалізації потреб, интврееїв, цінностей
Мал. 6.
реси тих чи інших соціальних спільнот, як система почуттів, знань, вольових компонентів, як творче ставлення, що передбачає новації у розумінні та реалізації цінностей у різноманітних формах.
Соціальна активність — це системоутворююча якість, що характеризує цілісність особистості, про її рівень свідчить узгодженість елементів, не так рівень їхнього розвитку, як характер їхнього взаємозв'язку, єдність.
Тому при вимірюванні якості, рівня зрілості активності плодотворним є використання як інтегративного показника культури особистості. Найчастіше культура визначається як сукупність певних орієнтацій, цінностей, котрі реалізуються у перетворювальній діяльності. За А. Молем, культура особистості — це її духовне оснащення [14, с. 47]. Думається, що ці визначення не є достатньо точними. Культура — це більш загальне поняття, це якісно зрілий прояв соціальності особистості, яка вимірюється через узгодженість елементів духовного світу особистості, це загальний спосіб освоєння особистістю соціального досвіду, соціальних ролей, функцій. Культура — це не лише спрямованість, певний настрій свідомості, не просто сукупність знань, а й певний стан їхньої продуктивної реалізації, вияв соціальної активності та соціальної ініціативи особистості. Це реалізація духовного оснащення. Це спосіб сприйняття світу, видів діяльності, який складається на основі певних ціннісних орієнтацій, знань, переконань, певної діяльності і є виразом внутрішньо притаманних особистості соціальних властивостей. Головними структурними елементами культури особистості є переконання, якості особистості, характер діяльності, її навички й уміння. Тому ми судимо про культуру особистості перш за все за рівнем освоєння та реалізації нею соціальних ролей, виконанням певних функцій, за опануванням у цьому плані механізмами засвоєння й розвитку соціального досвіду. Звернення до культури як інтегративного показника орієнтує на вивчення моментів активності особистості, що виражають її цілісну спрямованість, взаємозв'язок, структурну впорядкованість, системність якостей, цілісність діяльності.
