Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
В умовах гострої кризи суспільства, повсюдного порушення правопорядку й законності на перший план висуваються потреби безпеки існування. Як показали дослідження громадської думки під час виборчої кампанії по виборах до Верховної Ради України 1993 р., вони навіть трохи потіснили першу групу потреб. Є професійні групи, характер і умови праці яких на одне з перших місць виносять потреби в спільній праці або в творчому самовираженні, і т. ін. Ставлення до тих чи інших потреб опосередковане системою цінностей, системою інтересів суспільства і окремих соціальних груп.
Інтерес має об'єктивно-суб'єктивну природу. Це усвідомлення потреб особистості. Потреби й інтереси особистості лежать в основі її ціннісного ставлення до навколишнього світу, в основі системи її цінностей і ціннісних орієнтацій. Поняття цінностей, ціннісних орієнтацій вироблені в соціології для вивчення регуляторів поведінки особистості.
89
Пояснення і прогнозування соціальної поведінки особистості, і механізмів, спонукальних причин, детермінуючих факторів в більшості своїй будуються на дослідженні ціннісного світу особистості. Поняття цінності — одне з фундаментальних понять соціології та інших соціальних наук. Ним широко користуються філософи, політологи, культурологи, психологи, етнографи, історики, правознавці, представники інших галузей суспільствознавства. Вони вкладають у нього свій, як правило, особливий зміст, що відбиває і підкреслює ті чи інші сторони цього надзвичайно складного соціального явища. Абстрагуючись від численних суперечок, дискусій про походження і природу цінностей [8, 1|, відзначимо, що соціологічний підхід до цієї проблеми спрямований на виявлення ролі цінностей як поєднальної ланки між поведінкою особистості, соціальних груп та суспільства в цілому. Цінність не завжди є предметом, реально потрібним, необхідним людині. Дуже багато що для людини є цінністю не стільки в силу своїх об'єктивних властивостей і якостей, скільки в силу визнання їх цінністю в певному соціальному середовищі, вданій культурі, в конкретному суспільстві. Це аж ніяк не означає, що предмет сприймається як цінність спонтанно, підкоряючись довільним порухам почуттів, бажань, потягів людини і т. п. Речі, предмети, явища постають перед конкретною особою як цінності, шикуються в певну ціннісну ієрархію в силу дії складних соціальних механізмів, що визначають міру відповідності між реальною значимістю речі для потреб і інтересів особистості і її сприйняттям як цінності. Справа в тому, що індивід, оцінюючи предмет, не співвідносить його прямо чи опосередковано до своїх потреб та інтересів (які він може й не повністю усвідомлювати, знати, розуміти), а пропускає оцінку розуміння ціннісних критеріїв, готових оцінок, уявлень про належне, про справедливе, прекрасне, корисне і т. ін., через призму розповсюджених у даному суспільстві, в його культурі, в свідомості різних соціальних груп. Ці уявлення, які існують у вигляді ідеалів, світоглядних принципів, моральних і правових оцінок, стереотипів буденної свідомості і т. п., формуються суспільством, соціальними групами і є готовими запропонованими, а то й нав'язуваними індивіду формулами соціальної поведінки. Кожний колективний суб'єкт соціальної дії (в тому числі і суспільство в цілому) напрацьовує свою систему ціннісної свідомості, дає реальності своє ціннісне тлумачення [1, с. 27 — 78; 114— 129).
90
Сукупність ціннісних уявлень, засвоєних і прийнятих особистістю, лежить в основі того, що вона навколо себе і п собі самій вважає потрібним, необхідним, того, до чого вона прагне у своїй поведінці. Ієрархічні організовані уявлення про цінність лежать в основі рішень, які приймає особистість в численних ситуаціях соціального вибору, беруть активну участь у формуванні внутрішньої програми її дій, як в повсякденних так і в критичних життєвих ситуаціях, "вбудовують" індивіда певним чином у суспільне життя.
Процес формування ціннісної свідомості особистості не слід розглядати лише як процес однобокого засвоєння індивідом готових, надіндивідуальних стандартів, зразків, ціннісних критеріїв, наявних у суспільній, груповій свідомості. Особистість може більш-менш адекватно усвідомлювати власні потреби та інтереси, зв'язок між ними і природними, соціальними умовами своєї життєдіяльності, критично ставитися до "готових" ціннісних уявлень, перевіряти їхню істинність власним життєвим досвідом. Отже, ціннісна свідомість особистості не є простою проекцією ціннісних уявлень суспільства, групи на внутрішній світ людини. Це надзвичайно складний, багатошаровий, багатомірний духовний феномен, у якому присутні як загальнорозповсюджені ціннісні стереотипи, прийняті не рефлексивно, на віру, так і ціннісні уявлення, "верифіко-вані" особистим досвідом, власні оцінки, власні ціннісні судження.
Одним з основних елементів духовної структури особистості є "ціннісна орієнтація". Вона не співпадає зі всією сукупністю притаманних конкретному індивіду уявлень про цінне. Ціннісна орієнтація особистості — це системно пов'язані ціннісні уявлення про світ, його процес та відношення, ієрархізуючі його у певний спосіб та реально детермінуючі вчинки й дії людини, що визначають якісну своєрідність її життєдіяльності в цілому або поодиноких аспектів. Ціннісні орієнтації дають уявлення про стійку спрямованість інтересів.
